11 серпня в селі Куст-Кущі помер 39‑річний чоловік. Смерть настала через гострий інфаркт. Родичі померлого говорять, що бригада «швидкої допомоги» їхала на виклик майже дві години.
Згідно з нормативами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я, «швидка допомога» має прибути до хворого через 20 хвилин. Але реальність інколи виявляється іншою.
Питання доїзду бригади «екстренки» регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1271 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події».
Відповідно до неї, усі виклики, залежно від скарг пацієнта, поділяються на:
- критичні — супроводжуються відсутністю або неефективним диханням, ознаками масивної кровотечі чи крововтрати;
- екстрені — супроводжуються порушенням свідомості, ознаками кровотечі, ознаками гострого коронарного синдрому, ознаками гострого мозкового інсульту, розладами дихання;
- неекстрені — пацієнт потребує оцінки стану здоров’я, проте його стан не є невідкладним, а відстрочення надання медичної допомоги не призведе до погіршення його стану;
- непрофільні — стан пацієнта не є невідкладним та не потребує надання медичної допомоги на місці.
Нормативи доїзду
На критичний виклик бригади мають доїхати за 10 хвилин, на екстрений — за 20. На неекстрені або непрофільні виклики медики не виїжджають. Водночас у разі неекстрених звернень до пацієнта можуть направити медиків, але лише за умови, що є вільні бригади та немає доступу до отримання первинної медичної допомоги в сімейного лікаря. Щодо непрофільного, то пацієнта можуть проконсультувати за телефоном.
Коли можливе перевищення нормативу
Важливо, що з огляду на обставини, які не залежать від організації системи надання екстреної медичної допомоги, допускається перевищення нормативу доїзду. До прикладу, йдеться про ускладнений дорожній рух, метеорологічні умови, сезонні особливості, епідеміологічну ситуацію тощо. Посилання: https://umj.com.ua/uk/novyna-233499-moz-nagaduye-pro-normativi-pributtya-shvidkoyi-na-viklik
11 серпня 2024 року в селі Куст-Кущі Білицької громади не було зафіксовано ні епідемії, ні природної стихії. Але «швидка допомога» їхала до хворого із гострим інфарктом набагато довше, аніж 20 хвилин. У результаті, зовсім молодий чоловік помер.
І поліцією, і медициною не доб’єшся нічого
Розповідає вдова Ірина Поберій:
— Мій чоловік Іван Іванович Поберій у той день працював по домашньому господарству, робив альтанку. І раптом почав скаржитися на біль у грудях, у правій стороні. Спочатку подумали, що то м’язи. Можливо, від протягу щось застудив. Чи потяг під час роботи. Але біль посилювався, і я почала викликати «швидку допомогу». Подзвонила раз. Потім десь через півгодини, вдруге. Сказали, що їдуть. Чекаємо. Передзвонюють нам із «швидкої». Сказали, що групи медиків зайняті. Виїжджаємо. А це вже 40 хвилин минуло. Я вже на дорогу виходжу, виглядаю. Тут дитина вибігає і кричить, що татові погано. Забігаю в хату, бачу, що в нього судоми почалися. Я знову дзвоню, вже кричу. Благаю, аби вже реанімацію присилали. Почали ми самі із сусідами йому серце качати. Кума моя, вона була мед сестричкою, відкрила йому ложкою рот, аби міг дихати. Сусід робив штучне дихання і масаж серця. Нібито почав він трішки ставати рожевим, а то вже синій був. Потім знову стало гірше. Тут приїхала «швидка». Як виявилося, вона їхала із Світлогірського. Кинулися серце запускати. А в них щось там розряджене. Вона притулила його до тіла, але результату не було. Чоловік помер. Нам на розтині сказали, що аби «швидка» приїхала хоча б на 20–30 хвилин раніше, то мого чоловіка врятували б. А вони, медики із «швидкої», їхали півтори години. У нього був другий інфаркт. Обширний. Перший він, швидше за все, на ногах переніс. 39 років йому було. Троє дітей залишилися без батька. Що мені тепер робити, як жити далі?
За словами Ірини Поберій, у її чоловіка кілька років тому було діагностоване захворювання під назвою хвороба ТЕЛА (Тромбоемболія легеневої артерії).
Після цього він регулярно проходив обстеження в лікарні, у тому числі КТ і МРТ. Нібито лікарі казали йому, що житиме довго і без проблем.
Хоча хвороба ТЕЛА вважається серйозним і небезпечним захворюванням, котре в ряді випадків може закінчитися летально.
На запитання, чи планує Ірина звертатися із заявою в поліцію щодо дій медиків, які могли стати причиною смерті її чоловіка, жінка відповіла:
— Та не планую я нікуди звертатися. Воно в нас що в поліцію, що до медицини звертатися результату не буде. Звернулася оце до вас, щоб написали, яка в нас медицина, як «швидко» «швидка» приїжджає.
«Як він чекав тієї «швидкої»
Спочатку ми поговорили з Іриною Поберій по телефону. Потім зустрілися в неї вдома в Куст-Кущах.
…Біля двору Поберіїв зібралися сусіди і знайомі. Люди не приховували свого обурення діями медиків «швидкої». Усі в один голос стверджували, що вони прибули надто пізно. І через це Іван Поберій помер.
Найбільше людей здивував і обурив той факт, що в Куст-Кущі їхала бригада «швидкої допомоги» аж із Світлогірського.
Це — відстань у 57–58 кілометрів. У той же час від Біликів, де теж є «швидка», до Куст- Кущів менше восьми кілометрів, від Кобеляк — 17, від Нових Санжар — 25. від Полтави — 57 (але дорога набагато краща).
Сусіди схвильовано говорили:
— Це вони що, із найдальшого місця «скору» послали, чи як? Як це розуміти?
— Ми розуміємо, що білицька бригада могла бути зайнята. Чого з Полтави чи Нових Санжар не прислали? Бувало ж таке. Он до мого родича прилетіла «швидка» із Нових Санжар, довезли до полтавської траси, а там уже реанімація з Полтави чекала. А тут чоловік у муках помер.
— Нам водій «швидкої» сам казав, що їхав зі швидкістю 60 кілометрів на годину, бо дороги із Світлогірського фактично немає.
— Та в них і машина необладнана була. Вони непідготовлені. Таке, як кого спіймали, той і їде.
Безумовно, не можна сприймати «на віру» всі слова обурених людей. Адже часто емоції беруть гору над фактажем і здоровим глуздом. Але можна й зрозуміти ті емоції. Адже на їх очах померла людина, яку можна було врятувати в разі, якби медичну допомогу надали вчасно.
Як згадувала Ірина Поберій:
— Як він чекав приїзду «швидкої». Тільки й питав, де ті медики.
Фельдшер світлогірської бригади «швидкої допомоги», із якою ми поспілкувалися по телефону, відмовилася коментувати ситуацію. Лише сказала, що на момент їх приїзду Іван Поберій уже не мав ознак життя.
Інша медик на умовах анонімності спробувала пояснити, чому в Куст-Кущі направили бригаду «швидкої допомоги» із фактично найбільш віддаленої точки.
Вона пояснила:
— Думаю, що білицька бригада була на виклику. Або буває таке, що їхати фактично нікому. Це коли люди вже відпрацювали свою норму робочих годин і відпочивають. А за понаднормові години їм ніхто і ніколи не заплатить. Тому інколи бувають такі періоди, коли вся бригада відпочиває. Є машина, а обладнання, а їхати нікому.
Що ж сталося 11 серпня, чому їхала «швидка» із Світлогірського, а не з Біликів чи іншого місця? Редакція направила запити в «швидку допомогу». Але коли буде відповідь — невідомо.
Можливо, відповідь була б швидшою в разі, аби було відкрите кримінальне провадження. Адже в Кримінальному кодексі є стаття 139 під назвою «Ненадання допомоги хворому медичним працівником». Вона передбачає навіть позбавлення волі на три роки.
Але кримінальна справа буде лише в разі, якщо Ірина Поберій звернеться в поліцію із відповідною заявою.
Безумовно, ніхто не хоче «крові» працівників «швидкої». І цілком можливо, що була причина того, що бригаду швидкої в Куст-Кущі направили аж із Світлогірського. Але ж суспільство має знати, чому сталося саме так. Адже помер молодий чоловік.
Заступник білицького селищного голови Ігор Федь, якого редакція поінформувала про ситуацію, сказав:
— Ірина Поберій не залишиться без допомоги. Держава нарахує виплати в зв’язку із втратою годувальника. Ми, селищна рада, також зробимо все, що зможемо, аби жінка не залишалася на самоті зі своїм горем. Нехай звертається.
…Але Івана Поберія дітям уже не поверне ніхто.
