Кілька днів тому депутати проголосували за те, щоб викупити у власність громади цілісний майновий комплекс будівель. Усі вони належали правонаступникам колишнього асфальтно-бетонного заводу, котрий не працює вже кілька десятиліть.
Але депутатське рішення ще не означає, що вже днями кобеляцькі відходи повезуть на територію колишнього заводу. У всякому разі, якщо влада й надалі планує діяти виключно у правовому полі.
Як відомо, земля, на якій розташовані будівлі колишнього заводу, знаходиться у комунальній власності. Натомість будівлі є приватною власністю. І от депутати проголосували за те, щоб виділити 320 тисяч на їх придбання.
Оце і все, станом на сьогоднішній день. А далі починається тривалий бюрократичний процес узаконення розміщення на території колишнього АБЗ приймально-сортувальної станції.
По-перше, майновий комплекс ще не придбаний.
По-друге, потрібно ще отримати висновки екологів щодо законності розміщення об’єкта саме на цій землі.
Як розповів редакції виконуючий обов’язки міського голови Василь Кіптілий, міська рада вже направила запити екологам.
Окрім того, потрібно ще буде виготовити проектно-технічну документацію на землю. А це — кілька місяців. Окрім того, невідомо, коли зроблять висновки екологи. І якою буде їх відповідь.
Але в будь-якому разі процес бюрократичних процедур займе, по меншій мірі, два місяці.
А вже потім комунальники почнуть облаштовувати території, щоб вона відповідала вимогам законодавства.
До речі, якщо керуватися документом, що має назву «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», прийнятому ще в 1996 році, то санітарно-захисна зона для сміттєперевантажувальної станції становить лише 100 метрів. Далі — цитата із документа:
«Клас IV. Санітарно-захисна зона 100 м
- Бази районного призначення для збирання утильсировини.
- Механізовані транспортні парки по очищенню міст.
- Сміттєперевантажувальні станції.
- Склади тимчасового зберігання утильсировини без її переробки.
- Підприємства по обслуговуванню автомобілів (вантажні автомобілі, а також автобуси міського транспорту).
- Автогазонаповнювальні компресорні станції».
Цікаво, що в тих же Державних санітарних правилах написано, що для асфальтно-бетонного заводу санітарно-захисна зона становить 1000 метрів, тобто вона вдесятеро більша.
Хоча цілком можливо, що вимоги змінилися, а ми просто не знайшли нового документу.
