Впевнений, що не помилюся, стверджуючи, що в останній тиждень найбільш резонансною темою в Україні став горезвісний законопроект № 9665, за прийняття якого Верховна Рада проголосувала 10 жовтня поточного року.
Цей, назвемо його «закон про дрова», уже наробив багато галасу в інформаційному просторі і вже дав можливість поляпати язиками численним блогерам із адвокатськими посвідченнями чи без них.
А мені одразу пригадалася розповідь покійного батька про те, як вони ще дітьми в післявоєнні часи ходили до нечисленних тоді лісів збирати хмиз для обігріву хат. І як їх тоді ганяли міліціонери, адже збирати хмиз було заборонено.
Нинішні українські законодавці додумалися до чогось схожого. Вони встановили відповідальність уже не лише за незаконну вирубку чи транспортування деревини, а навіть за її зберігання.
Уявімо ситуацію. Практично в кожного жителя сільської місцевості зараз у дворі лежить більша чи менша купа дров. Це можуть бути і куплені в шабаїв акація і дуб, можуть бути і залишки старого сараю чи паркана, яблуні чи груші, випиляні у власному садку. Можуть бути і попиляні гілки сухих дерев, яких досить багато в полезахисних смугах.
Зрозуміло, що в 99 випадках ніяких документів на ці дрова немає. От і в автора цієї статті в дворі в Колісниківці та і в кобеляцьких сараях лежало кілька кубів дров, заготовлених протягом кількох років. Це — і попиляні старі яблуні з батьківського саду, і дошки із розібраних старих будівель.
Ну і які можуть бути документи на дрючки із розібраного власного сараю на власній приватній садибі? Чи на стару трухляву яблуню, спиляну, щоб дати простір молодим деревам. Це самому собі порубочний квиток виписувати? Чи їздити за ним у Полтаву? Зрозуміло, що це — абсурд. Ніхто цього ніколи не робив і не робитиме.
Але по новому дурнуватому, інакше не скажеш, закону такі документи потрібні.
І от зараз вас, шановні читачі, із усіх телеграм-каналів чи екранів телевізорів лякають гігантськими штрафами і навіть позбавленням волі.
Нагадаю, про яку саме статтю закону йде мова (цитата):
«Стаття 246¹. Перевезення, зберігання, збут дерев, чагарників або деревини, законність походження яких не підтверджується
- Перевезення, зберігання, збут дерев, чагарників або деревини, законність походження яких не підтверджується, вчинене у значному розмірі, — карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
- Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великому розмірі, — караються штрафом від десяти до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до семи років».
Не важко порахувати, що мінімальний штраф за збереження дров, на які немає документів, становить 34 тисячі гривень. А це ж таки дуже багато для більшості українців. А далі — штрафи до 425 тисяч і навіть тюрма до семи років.
Не поспішайте ховати дрова
Одразу підкреслюю — не лякайтеся. Ніхто вас у тюрму не посадить і не оштрафує. Далі опишу, чому.
По-перше, і це зараз головне, згаданий законопроект «про дрова», ще не є законом. Його не підписав Президент. Можливо, і не підпише.
Взагалі, такі, явно дурнуваті, законопроекти досить часто приймають виключно для того, щоб наробити шуму і відволікти увагу населення від чогось дійсно важливого. Можливо, і зараз саме такий випадок. Невдовзі побачимо. Можливий, теоретично і варіант, що із народом зіграють в гру «добрий і злий поліцейський». Злі й дурні нардепи приймуть поганий закон, а добрий і мудрий Президент його заветує.
Але це так — домисли. Але те, що «закон про дрова» поки що не має законної сили — факт. Тому «кіпішувати» і ховати дрова зарано.
По-друге, цей закон є «мертвим», тобто неможливим для виконання. У всякому разі, в тій його частині, що стосується зберігання дров. Це вам підтвердить будь-який фаховий юрист. Адже для того, щоб виявити на вашому подвір’ї дрова без документів, представники влади, будь-то поліцейські чи чиновники місцевого самоврядування, мають зайти у ваш двір. А без вашого дозволу чи без санкції суду вони не мають права цього робити. І не робитимуть, будьте певні.
Маю практичний досвід, коли на моє подвір’я в Колісниківці у мою відсутність зайшли поліцейські. І тільки-но я приїхав на місце, то перше, що зробив, ввічливо, але твердо попросив поліцейських покинути територію моєї приватної власності. І щоб ви думали? Покинули. І далі ми продовжили розмову за межами двору. І все відбувалося спокійно, без крику, без зіпсованих нервів, без адвокатів і юристів. Бо поліцейські закони трішки знають. Знають вони й те, що і цей законопроект неможливий для виконання.
До речі, юристи Головного юридичного управління Верховної Ради у своєму зауваження до «закону про дрова» теж вказують на неможливість накладення штрафів за зберіганні дров без документів. Цитую:
«...Проте, з огляду на окреслені ознаки об’єктивної сторони такого правопорушення, вбачається неможливим зафіксувати обставини, які вказуватимуть на наявність його ознак, без проведення відповідних слідчих дій, у зв’язку з відсутністю в Кодексі України про адміністративні правопорушення інституту адміністративного розслідування».
Ну, не передбачені слідчі дії при пошуку дров у вашому сараї чи на подвір’ї. Отже, нікому навіть встановити, що вони там є.
По-третє. Даний законопроект у своїй частині, що стосується відповідальності за зберігання дров без документів, є антиконституційним. Він суперечить Конституції. І це вже не я сказав.
При підготовці цієї статті автор не полінувався і зайшов на сайт Верховної Ради України. Зайшов, щоб більше дізнатися про цей «закон про дрова». І там є аналітична записка юристів Верховної Ради. Такі записки супроводжують прийняття будь-якого закону.
І юристи та експерти Верховної Ради чітко вказують на антиконституційність внесення змін у Кримінальний кодекс щодо відповідальності за зберігання дров.
При цьому вони нагадують про рішення Конституційного суду України в аналогічному випадку. Мова йде про статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення.
Цитата:
«...Крім того, Конституційний Суд України акцентував увагу на тому, що за приписами статей 62, 63 Конституції України законодавчим формулюванням складу такого злочину, як незаконне збагачення, не можна: покладати на особу обов’язок підтверджувати доказами законність підстав набуття нею у власність активів, тобто доводити свою невинуватість; надавати стороні обвинувачення право вимагати від особи підтвердження доказами законності підстав набуття нею у власність активів; уможливлювати притягнення особи до кримінальної відповідальності лише на підставі відсутності підтвердження доказами законності підстав набуття нею у власність активів (абз 6 п. 7 мотивувальної частини Рішення № 1-р/2019).
При цьому порівняння положень нової ст. 246-1 КК з приписами ст. 368-2 КК «Незаконне збагачення» (яка втратила чинність як така, що не відповідає Конституції України), дозволяє стверджувати, що нова ст. 246-1 КК також може бути визнана неконституційною з огляду на ті ж самі аргументи».
Звичайно, читач може резонно зауважити, що статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення і зберігання дров принципово відрізняються. Вони відрізняються передусім тим, яких категорій населення стосуються. Зрозуміло, що судді Конституційного суду більше спілкуються із людьми, які незаконно збагатилися. І не думаю, що для суддів із зарплатою в кілька сотень тисяч гривень у місяць є актуальним питання заготівлі дров.
Та все ж, ціна низки аргументів щодо недолугості і антиконституційності окремих положень «закону про дрова» схиляють до висновку, що він не діятиме. Або й взагалі не вступить у силу.
