Звичайний кобеляцький пенсіонер фактично із самого початку війни самостійно проводить різні благодійні акції для потреб ЗСУ.
Багатьом кобелячанам, та й гостям міста, знайомий чоловік поважного віку, який виконує на трубі різні мелодії, стоячи або на міському ринку, або біля магазину «Маркетопт». Поряд із ним завжди лежить футляр від музичного інструменту, в який кожен бажаючий може покласти гроші.
Володимир Качур таким чином заробляє гроші. Заробляє не для власних потреб.
Володимир Іларіонович пояснює:
— Я хоча й отримую звичайну пенсію, близько чотирьох тисяч гривень у місяць, але якихось нагальних матеріальних потреб, які б змушували підпрацьовувати, не маю. А ось у наших героїв, які воюють на фронті, такі потреби є. От для них і збираю. Усі гроші, які мені дають люди, я передаю або волонтерам, або в міську раду, або прямо воїнам чи їх рідним у руки.
Качур веде підрахунок зібраних ним благодійних внесків. За словами пенсіонера, за два роки своєї діяльності він уже зібрав і передав на потреби ЗСУ 140 тисяч гривень.
Останній збір Володимир Іларіонович проводив для пораненого на війні кобелячанина Валерія Кочубея. У період із 10 жовтня по 4 листопада Качуру вдалося зібрати 11 тисяч 490 гривень. Цю суму він особисто передав Валерію Кочубею.
Качур згадує:
— До мене підійшла і попросила про допомогу родичка Кочубея. Валерія я до цього не знав. Жінка, яка попросила, розповіла, що його мобілізували і тільки-но він потрапив на фронт, як був тяжко поранений. Йому ампутували ногу. Я попросив підтверджуючі документи, побачив їх і почав збір.
Щодо контингенту людей, які жертвують найчастіше, то Володимир Іларіонович зазначив:
— Так я спостерігаю і помічаю, хто жертвує. Найчастіше це бабусі та жіночки. Дають по 20, 50 гривень. Буває, що зупиняється автівка вартістю так із мільйон гривень, виходить із неї дорого одягнений дядько. Йде до магазину, а від мене відвертається, ніби не бачить.
Із відомих людей, за словами Качура, часто і щедро жертвує «Жук із Жуків». Так себе називає старійшина місцевого фермерства Микола Жук.
Володимир Качур зазначає:
— От Микола Григорович ніколи мимо не пройде і голову не відверне. Підходить, просить зіграти щось веселеньке, потанцює кілька секунд і дає 500 гривень.
Володимир Качур і надалі збирається грати на трубі й збирати пожертви для ЗСУ.
