Минулого тижня зателефонував до мене кобелячанин Олександр Москаленко. Сусід по мікрорайону Солонці запропонував:
— Миколайович, допоможи. Треба справедливість відновити. А то з мене героя роблять, хоча, який із мене герой, а про інших хлопців забули.
Москаленко є таким собі пересічним українцем. Не дивлячись на вік, потихеньку господарює, тримає худобу. Протягом усього року косить, чистить, складує, виносить. Чи щось заробляє? Та напевне.
Такі люди не є публічними, фотогенічними. Вони не претендують на якусь відомість, тим більше славу. Вони не мають бажання проїхатися на соціальному ліфті, користуючись ситуацією. Їм не вручають грамоти та квіти, не запрошують на сцени, тим більше — в президії. Їх, таких, більшість.
І от, Сашу Москаленка, за його словами, незаслужено прославили.
Справа в тому, що він, як і більшість пересічних українців, із самого початку війни вирішив хоча б якось, хоча б чимось допомагати армії.
Колись, ще в 2022-му, якось у мене запитував:
— Та оце побачив по телевізору, як із балонів з-під фреону (від автора: фреон або хладон — холодоагент, що використовують у холодильних установках) роблять окопні печі для солдатів. Так у мене є. Не знаєш, кому передати?
Я не знав. Олександр сам знайшов десь під Одесою волонтерську групу, що збирала по всій Україні балони з-під фреону та використовувала їх для виробництва буржуйок. І передав їм балони, що були в нього вдома.
Але на цьому його волонтерство не закінчилося. І він почав збирати ці балони по Кобеляцькій, Білицькій, навіть Козельщинській громадах. І передавати їх підприємцям, що виготовляли буржуйки.
І от один із постійних клієнтів Москаленка взяв, та й написав на своїй сторінці у Фейсбуці коротесеньке повідомлення, у якому розмістив слова подяки і фото.
От у зв’язку з цим Саша й подзвонив. Він пояснив:
— Розумієш, Миколайович, воно ж несправедливо виходить. Мене то згадали, а інших хлопців — ні. А я ж без них — нуль без палички. Вони ж мені ті балони збирають, передають, а я вже формую партію в кілька десятків і передаю на виробництво.
«Ті хлопці» — це в основному підприємці, котрі займаються ремонтом холодильників. Адже саме вони отримують фреон у балонах.
Москаленко уточнив:
— Постійно передають мені балони Олексій Федорець, Віталій Шимбаков із Козельщини, Володимир Сірко і Валерій Зальоткін з Царичанки. Без них я б нічого не зібрав. А так хлопці вже по кілька десятків передали. І вже не одна сотня окопних буржуйок на фронт поїхала.
...Скільки їх таких, не те, що безіменних, а просто неназваних волонтерів. Вони не претендують на славу, на те, щоб «піднятися» на соціальному ліфті, стати депутатом чи отримати якусь посаду.
Ні, ті, що «піднімуться», теж заслуговують на пошану. Вони роблять потрібну і важливу справу. І оперують не сотнями балонів з-під фреону, а сотнями мільйонів гривень. І про них суспільство знає.
Але ж потрібно згадати і про таких, як Саша Москаленко.
