Здавалось би, банальна подія із ремонтом водомережі ледве не призвела до конфлікту між мешканцями багатоквартирного будинку та керівником одного із закладів освіти. А закінчилося все мирно і дуже просто, майже хеппі-ендом.
Є в Кобеляках звичайний двоповерховий будинок на вісім квартир, що розташований по вулиці Юр’ївській. У народі його називають «бурсацьким». Адже у свій час його будували для потреб колишнього СПТУ-43, навчального закладу, який у Кобеляках звикли називати «бурсою».
Навчальний заклад уже давно є Аграрним ліцеєм, але звичка називати його «бурсою» ще не зникла. Тому й будинок, де колись жили виключно викладачі училища, звуть «бурсацьким».
І от днями сталася аварія у водомережі, якраз у тій її частині, що забезпечує водою згаданий будинок. Комунальники досить оперативно прибули на місце і ліквідували порив. Але порекомендували мешканцям зробити водопровідний колодязь. Раніше, до аварії, то була фактично звичайна яма, закладена автомобільними покришками.
А в будинку тому вже давно живуть зовсім не працівники ліцею чи навіть колишньої «бурси». Деякі квартири вже й приватизовані.
І от один із мешканців будинку зателефонував до редакції і розказав:
— Нам сказали робити колодязь за власний рахунок. Я не розумію, чому. Будинок же ліцею належить, нехай ліцей і платить. Нібито, вартість ремонту буде коштувати десять тисяч гривень. Це більше, аніж по тисячі з квартири. Нібито хтось із наших мешканців пішов до директора ліцею Таміли Шевченко, а вона сказала, що платити не буде. Що робити?
Телефоную до Таміли Шевченко. Вона говорить:
— Взагалі-то, про аварію у водормережі я вперше чую від вас. Ніхто з мешканців будинку, про який ви згадуєте, до мене не приходив. Дайте час, щоб хоча б прояснити ситуацію.
Пізніше Таміла В’ячеславівна зателефонувала сама і пояснила:
— Цей будинок знаходиться на балансі навіть не ліцею, а Міністерства освіти. Як ми можемо заплатити за ремонт мережі будинку, який ліцею не належить і в якому живуть не наші співробітники, я, якщо чесно, не уявляю.
Також Таміла Шевченко розповіла, що розмір квартплати для мешканців цього будинку становить 36 гривень у місяць. Але мешканці кількох квартир не платять місяцями. Дехто — рік.
І задала риторичне запитання:
— Люди живуть, не платять квартплату, якщо платять, то чисто символічні, на даний момент часу, суми. За які гроші й на якій підставі ліцей буде проводити їм ремонт?
У той же час мешканці будинку говорили, що можуть і не зібрати десять тисяч гривень, необхідних для будівництва колодязя.
Ситуація виникла нібито патова.
Але був знайдений третій варіант — щоб не платили ні ліцей, ні мешканці будинку. Його, цей варіант, підказав один із професійних водопровідників. Чоловік сказав:
— Ну дивіться. Аварію комунальники ліквідували. Вода в людей є. Якщо ті ж комунальники просто закопають яму і не буде ніякого колодязя, то вода в квартирах людей нікуди не зникне. До наступної аварії. А коли буде наступна, не знає ніхто. Може й через 30 років.
Дізнавшись про такий варіант, мешканці будинку вирішили нічого не будувати. Виявляється, можна й так. Але в такому разі, якщо буде аварія із водою в їх будинку, то комунальники перекриють постачання не лише до них, а й для цілого кварталу.
