Ініціатива «породичатися» надійшла від керівництва Енгельса і, як підтвердження цього, — тамтешні посадовці надіслали до нашого міськвиконкому відповідного листа. Не гаючи часу, кременчуцькі посадовці відгукнулися на пропозицію і вже відправили свою письмову відповідь.
— Нині лишається чекати остаточної відповіді. Вона надійде лише після того, як наші російські колеги проведуть ряд обов’язкових процедур, винесуть питання «братерства» наших міст на голосування і, нарешті, документально затвердять свою згоду, — розповідає президент Міжнародного центру народної дипломатії Андрій Мельник.
Згідно з історичною довідкою, місто Енгельс є рідним для кременчужан та і взагалі полтавчан уже кілька століть поспіль. Усе почалося у 1747 році, коли на території Покровської слободи (сучасного Енгельса) відкрили великі родовища солі. Відповідно відкрилися перспективи будівництва, яке б сприяло її видобутку. Для цього були запрошені славнозвісні чумаки. Кременчуцькі, полтавські та харківські мешканці приїжджали цілими родинами на своїх волах, які замінили на будівництві коней, адже останні не витримували навантаження. Так і організувалися українські поселення. У середині XIX століття місто навіть називали Казакштадт. Свою ж сучасну назву місто отримало у 1931 році.
— Для нас перспектива мати у побратимах Енгельс має велике значення. У місті добре розвинута промисловість: це тролейбусне підприємство, трубний завод, підприємство транспортного машинобудування тощо. Взагалі, міста повинні перебувати у постійному пошуку зв’язків. Саме вони дають змогу розвиватися, обмінюватися досвідом, організовувати робочі поїздки для підприємців, дипломатів тощо. Існування міст-побратимів — елемент міжнародної дипломатії, який соромно сьогодні ігнорувати, — зазначає Андрій Мельник.
Загалом Кременчук встиг породичатися з дев’ятьма містами з Польщі, Білорусії, Росії, Македонії, Америки, Болгарії, Словаччини, Китаю та України.
