Кілька років тому ми вже писали про те, як жителька Деменок безуспішно пробувала захистити своє право на землю в кабінеті чиновника. Ще тоді фахові юристи прогнозували, що дійсно остаточне вирішення проблеми, із якою зіткнулася Ольга Сіренко, можливе виключно в стінах суду.
Земельна епопея, мимовільною учасницею якої стала пенсіонерка із Деменок Ольга Сіренко, розпочалася кілька років тому.
Ще у далекому 1997 році Ольга Сіренко отримала Державний акт на право власності 35 «сотками» землі. Використовувала ту невеличку земельну ділянку для городництва. Але, як це часто буває, всі необхідні документи на цю землю не виготовила. Зокрема, у земельної ділянки не було кадастрового номера і вона не була внесена у всі відповідні реєстри.
У принципі, пенсіонерку можна зрозуміти. Вона й гадки не мала, що хтось інший буде претендувати на такий маленький клаптик землі.
Але в злощасному для себе 2021 році пенсіонерка дізналася, що земельна ділянка, на якій вона добросовісно пропрацювали більше 30 років, «засвітилася» на Публічній кадастровій карті, як власність іншої людини. А потім цю власність придбав Микола Трайно, який теж живе та господарює в Деменках.
Ольга Сіренко спробувала, за її словами, домовитися із односельцем, аби її земля залишалася у її власності. Але той на угоду не пішов. Тоді жінка пішла шукати правди в кабінет до тодішнього міського голови Олександра Копельця. Але і в цьому випадку очікуваного результату не досягла.
Про всю цю епопею редакція «ЕХО» ще в 2021 році повідомляла в статті під назвою «Як Ольга Сіренко без землі залишилась».
Ще тоді відомий у Кобеляцькій громаді адвокат Сергій Галушко спрогнозував, що доводити своє право на землю пенсіонерці доведеться в суді.
І ось аж у 2025 році, через чотири роки після початку події, в Кобеляцькому суді почали розглядати справу щодо спірної земельної ділянки.
Поки що відбуваються лише підготовчі засідання.
Ольга Сіренко захищає свої інтереси самостійно, Микола Трайно найняв адвоката з іншого регіону. Сторони пропонують суду викликати свідків, зокрема експерта, яка, чомусь, не змогла на місцевості визначити, де ж знаходиться земельна ділянка, яку Сіренко виділили ще в 1997 році.
Сама пенсіонерка дуже хвилюється і під час чергового судового засідання навіть розридалася.
Між тим, усе той же адвокат Сергій Галушко, до якого ми знову звернулися за консультацією, повідомив, що подібні земельні спори є звичайним явищем. І вирішуються вони досить складно.
Суд встановлює місце розташування земельної ділянки, а потім, у разі встановлення того факту, що вона є спірною, повертає землю законному власнику (тому, хто перший отримав правові документи). А тій людині, що в результаті спору програє суд, місцева влада може надати землю в іншому місці.
Чому вирішення справи так затяглося в цьому випадку, Сергій Галушко пояснити не зміг. Він зазначив:
— Я ж не бачу всіх матеріалів справи. Так, теоретично, справа проста. Але можливо, ми не знаємо про якісь «підводні камені».
Наступне засідання по справі за позовом Сіренко відбудеться в середині квітня. Будемо сподіватися, що ясність внесе експерт, який уже був на місці спору. А після цього й справедливість буде відновлена. Надто ж довго за неї борються.
