З одного боку наче все добре — і гілок не буде, і в дитячому садочку грітиметься влітку вода. Але з іншого — плакали наші дерева, що ще залишилися, бо для наших міських керівників вони просто сміття. Старі дерева спилюють, а нових не посадили жодного, хоча й обіцяли засадити вічнозеленими ялинками. А погляньте, що стало з каштанами біля автостанції — це вже не дерева, а обрубки. Серце болить, коли дивишся на них, і ніяких ліній електромереж над ними немає. Раніше, як вони зацвітали, це було просто диво, тепер ми не побачимо жодного цвіту.
Таке ж діється і в парку Перемоги, який «обсадився» магазинами. І куди тільки дивиться екологічна служба?
Поїдьте, для прикладу, в Кременчук влітку. Там все місто, кожен двір потопає в зелені. І ніхто не боїться сміття. Я гадаю, потрібно, щоб кожен прибирав біля себе, як це було колись.
Інший приклад. Ми постійно читаємо, як у Нових Санжарах садять цілі алеї дерев. А в нас тільки пиляють те, що садили люди, справжні патріоти свого міста. Зараз звикли все розвалювати, а нового нічого не робити, тому ми дожили до такого у самостійній Україні. Люди добрі, не дамо зробити з нашого міста пустелю.»
С. ЛОГВИНЕНКО
Лист коментує кобеляцький міський голова Олександр Ісип:
Проблема обрізування дерев, прибирання листя та інших решток зелених насаджень у місті Кобеляки є постійною. Вона була, є і буде. Аж доки не зміниться самосвідомість самих громадян. На сьогодні, на жаль, цим питанням переймається, здебільшого, виключно міська влада. Громадяни ж займаються лише критикою, не намагаючись дізнатись і проаналізувати всі нюанси функціонування міського господарства.
Не будемо приховувати — зараз в Кобеляках більше дерев вирізається, випилюється, обрізується, аніж насаджується. Так за минулий рік співробітники комунальних служб посадили близько чотирьох десятків дерев, здебільшого, хвойних порід. Хотілося б висадити більше нових саджанців. Але для цього немає можливості.
Всьому цьому є просте і логічне пояснення. Кілька десятиліть поспіль, ще з радянських часів, Кобеляки озеленювались дуже інтенсивно. Робили це і звичайні городяни, і влада. Влада садила каштани та інші декоративні дерева, люди займалися висаджуванням слив, яблунь, абрикос, шовковиці. Одним словом — садили фруктові дерева. Садили де потрібно, і де не потрібно. Садили бездумно і хаотично. Ніхто не переймався ні ціною саджанця, ні вартістю утримання зелених насаджень, ні утилізацією сміття, ні безпекою людей. 30–40 років тому саджанці, бензин та й все інше коштували копійки. Міській владі доводили план, давали гроші і вимагали лише виконання. Комунальники не знали, що таке дефіцит коштів у бюджеті, ба, вони навіть не задумувалися над самим терміном «наповнення бюджету». І Кобеляки, як і більшість інших населених пунктів України, були «зеленими» і «дуже зеленими». Ще й зараз представники іноземних делегацій це відзначають.
Пройшли десятиліття. Дерева виросли і постаріли. Листя на них стало більше. Змінилася Україна, її державний устрій. Централізовано ні грошей, ні бензину, ні саджанців ніхто не дає. А оті сотні, тисячі тонн листя, гілок та іншого непотребу, як і раніше, потрібно вивозити. Трухляві, та й здорові, гілки пошкоджують лінії електропередач і загрожують життю людей. І з цим також потрібно боротися. Густо насаджені фруктові дерева перетворили деякі вулиці у справжні чагарники. Через них неможливо пройти, щоб не забруднити одяг, із-за них не бачать іншого транспорту на перехрестях. І цей перелік незручностей можна продовжувати.
Саме тому дерева ріжуть і обрізають. І так роблять скрізь, а не лише в Кобеляках. Де не роблять — значить немає грошей навіть на це.
Дописувачка згадує Нові Санжари. Нехай уважніше прочитає і проаналізує публікації, присвячені озелененню селища. Там дерева і кущі теж садять не на вулицях, а створюють своєрідні скверики за межами населеного пункту. Приклад — бузковий гай у Лелюхівці.
Так, кобеляцька влада бузку не саджає. Ми висаджуємо більш цінні породи дерев, скажімо, ялини. Але вони й коштують дуже дорого, сотнями їх не придбаєш.
Щодо каштанів. У свій час дуже багато критики, а то й крику, було, коли їх обрізували вперше. Було це на вулиці Леніна. Її навіть порівнювали із вулицями столиці Чечні Грозного після бомбардування. І що? Дерева пустили нові, свіжі пагони. Дерева квітнуть і прикрашають місто. Так буде і на тих вулицях, де каштани обрізають сьогодні.
Своїх же земляків хочу попросити. Наводьте порядок у своїх садибах, очищайте їх, доглядайте за деревами, які посадили у власному дворі. Але доглядайте, прибирайте територію і поза ними. Критикуйте владу, питайте з неї. Але запитайте і себе. А Ви скільки заплатили за вивезення листя? Чи утилізували його самостійно? Впевнений, що лише ставлячи питання таким чином, ми разом зробимо Кобеляки ошатним і затишним містом.
