— У 1991 р. було ухвалено Закон про соціальний захист чорнобильців, упродовж усіх років чорнобильці просили лише дотримуватися закону. У бюджеті минулого року нас знову обділили, як буде тепер – не знаємо, – повідомив голова Кременчуцької громадської організації «Союз Чорнобиль» Валерій Більченко.
Закон про соціальний захист чорнобильців передбачає, що грошову допомогу мають виплачувати залежно від мінімальної зарплати, але Кабмін щороку визначає інший порядок нарахування коштів. У Крюківському управлінні соціального захисту кажуть, що на місцях проблеми не вирішити. Багатьох чорнобильців така ситуація не влаштовує, і вони подають позови до суду.
Уряд традиційно згадує про проблеми чорнобильців у День пам’яті аварії на ЧАЕС. Президент України Віктор Янукович у своїй промові визнав, що держава недостатньо піклується про ліквідаторів:
— Та й допомога через інфляцію та інші процеси перетворюється все більше на символічну. Але ми це змінимо. Наша економіка поступово одужує, й ми знайдемо фінансові ресурси для оптимізації комплексу заходів системи соціального захисту чорнобильців.
Понад 2 млн українців мають статус «чорнобильців». У Кременчуці пільговиків – понад 3 тисячі: 787 мешканців Крюківського району та 2257 осіб – в Автозаводському районі.
Концерт у мертвій зоні
«Цей виступ ми запам’ятали на все життя», – говорять артисти колективу «Чисті джерела». Влітку 1986-го року, невдовзі після вибуху Чорнобиля, ансамбль побував із концертом у 30-кілометровій зоні відчуження.
Взагалі, концерти для ліквідаторів тоді не були рідкістю. У Чорнобилі гастролювали і зірки першої величини – Алла Пугачова, Йосип Кобзон та інші. Кременчуцький самодіяльний ансамбль «Чисті джерела» потрапив туди випадково – їхали на фольклорний фестиваль до Києва, а по його завершенню артистів направили у напрямку Чорнобиля. Кременчужанка Лідія Зубенко у художній самодіяльності вже понад 50 років, за цей час відбулись сотні концертів за її участі, але виступ у «зоні» вона пам’ятає дуже добре:
— Коли нам оголосили, що будемо виїжджати в Чорнобиль з концертом, звісно, всі занепокоїлися. Можна було відмовитися, ніхто не примушував, ми не боялись якихось покарань, але більшість вирішила їхати. Лише один із членів нашого колективу був категорично проти і не поїхав, потім він ненадовго затримався в колективі, його рішення ми не прийняли.
Перед від’їздом до Чорнобильської зони нас оглянув лікар, запитував про самопочуття. Тим часом ми вже звикли до думки, що їдемо у небезпечне місце, й особливо не переживали. Дорогою весело співали пісень, аж поки не перетнули 30-кілометровий кордон. І тут у всіх був шок: мертві покинуті оселі, у садах гілки дерев ледь не обламувалися під вагою плодів. Автобус зробив лише одну зупинку – і ми побачили гриби величиною з тарілку, деякі осередки лісу стояли немов обгорілі, іржаві… Ми на власні очі побачили, що це, дійсно, мертва територія.
Того дня ансамбль «Чисті джерела» виступав для Прикарпатського військового округу. Артистів зустріли приязно, на території наметового містечка звели справжню сцену. Концерт кременчужан дуже сподобався ліквідаторам, та й у наших артистів теж залишилися найкращі спогади від поїздки.
— Хотіли сфотографуватися на пам’ять, але нам не дозволили, тому фото зробили на першій зупинці. Після подорожі ми не відчули жодних змін у самопочутті. Щоправда, один із учасників нашого ансамблю був медиком, він пояснював, що наслідки можуть проявитися згодом, та, на щастя, нічого поганого не сталося. Чи вхопили ми тоді радіації, чи ні – не знаю, бо нас ніхто не перевіряв ані перед в’їздом у зону, ані після концерту. Зараз ми знаємо про шкоду опромінення набагато більше, ніж раніше, але я не жалкую, що тоді не відмовилася від поїздки і побувала з концертом у 30-кілометровій зоні відчуження, – завершує свою розповідь Лідія Зубенко.
