30 жовтня у Новосанжарській громаді відбулося прощання із Захисником України — Максимом Григоровичем Кочубеєм, який загинув у червні 2024 року поблизу Євгенівки на Донеччині, виконуючи бойове завдання.
Як повідомили у громаді, церемонія прощання та панахида за загиблим пройшли у Свято-Успенському Кафедральному Соборі ПЦУ в місті Полтава. Після цього жалобний кортеж вирушив до рідного села Героя — Пристанційного, де на подвір’ї його домівки відбулася ще одна панахида. Поховання пройшло на Пристанційнівському цвинтарі.
Жителі Полтави, Малої Перещепини та Пристанційного зустрічали траурну процесію з прапорами та квітами, стоячи на колінах. Автівки, що їхали назустріч, зупинялися на знак пошани.
Максим Кочубей народився 30 червня 1978 року в Пристанційному. Закінчив місцеву школу, здобув професію в Полтавському політехнічному коледжі, працював на тепловозоремонтному заводі. У 2000 році проходив строкову службу в Севастополі, а згодом — працював в Укртелекомі. Пізніше здобув вищу освіту у Полтавському військовому інституті зв’язку.
З 2015 року служив у військовій частині в Полтаві, а у травні 2024 року був направлений у зону бойових дій як стрілець-снайпер. Загинув 26 червня внаслідок штурмових дій ворога. Ідентифікація тіла відбулася лише у жовтні 2025 року.
Максим був добрим, відповідальним, щирим і товариським. Любив тварин, мав багато друзів і користувався повагою. Його вибір — стати на захист України — був свідомим і гідним.
На кладовищі Герою віддали військові почесті. Головний сержант Юрій Пов’якало вручив мамі Захисника Державний Прапор України, знятий з домовини почесною вартою. Пролунав трикратний стрілецький салют.
Громада висловлює щирі співчуття мамі Валентині Іванівні, брату Андрію, усій родині та близьким. Світла пам’ять Герою.
