У неділю в центрі Кобеляк відбулася мирна акція під назвою «Ми — голос наших рідних». Вона була черговим нагадуванням про долю земляків, які перебувають у російському полоні або рахуються такими, що зникли безвісти.
Організувала акцію Наталія Шуліка. Її чоловік Григорій зник безвісти. І таких родин у Кобеляцькій громаді — кілька десятків. Окрім того, багато військових перебувають у полоні. Дехто — із перших місяців війни. Передусім мова йде про захисників Маріуполя.
Підтримати жителів громади, чиї батьки, сини чи брати зникли безвісти, прийшли десятки інших кобелячан. Серед них як представники влади та волонтери, які вже десятиліття допомагають ЗСУ, так і звичайні громадяни.
Розпочалася акція із традиційної Всеукраїнської хвилини мовчання. Потім перед присутніми виступили Наталія Шуліка, виконуючий обов’язки міського голови Василь Кіптілий, керівник волонтерської організації Тетяна Вільхова.
Цього разу, окрім звичних плакатів, організатори акції виставили і речі військових — від берців до бушлатів. Вони теж промовисто нагадували про біль рідних і близьких. Речі є, а людей — немає. А їх люблять, пам’ятають, вірять у повернення і чекають.
Нагадуємо, що в Кобеляках прийнято рішення про створення цілої експозиції в пам'ять про полонених і зниклих безвісти. Вона має назву Алея надії.
….А надія, як відомо, помирає останньою.
