Днями по всій Україні і, звичайно ж, у Кобеляках відзначали одразу кілька значущих для держави свят.
5 грудня був День волонтера, 6‑го — День Збройних Сил і 7‑го — День місцевого самоврядування.
Безумовно, всі ці дні і свята важливі. Безумовно, головним із них є день Збройних Сил. Адже без цього свята, точніше, без самих Збройних Сил, просто не було б інших урочистих дат. Або їх би проводили під кацапським триколоромю
Так, свята, урочистості — це добре і потрібно. У всякому разі, добре і потрібно для повноцінного функціонування держави.
Але, як на мою суб’єктивну думку, не менше потреби в тому, щоб пам’ятати і згадувати про інші не менш значущі, хоча й не святкові, дати.
От, скажімо, 5 грудня — це день, що увійшов у історію не лише як свято волонтерів. Адже саме 5 грудня, але вже далекого 1994 року, був підписаний сумнозвісний Будапештський меморандум.
Я б зробив цю дату обов’язковою для відзначення у всій Україні. І назвав би її Днем розвінчаних ілюзій.
Нагадаємо, що тоді в столиці Угорщини чотири президенти, від України це був Леонід Кучма, підписали документ про те, що наша держава відмовляється від ядерної зброї, натомість США, Великобританія та рашка зобов’язуються гарантувати нашу безпеку.
Україна, як відомо, виконала свої зобов’язання. Процес позбавлення ядерної зброї почався ще в 1992‑му році, а Будапештський меморандум його лише прискорив і закріпив.
Україна віддала рашці або знищила, якщо вірити відкритим джерелам:
- 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43‑ї ракетної армії: 130 рідкопаливних SS-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних SS-24 (по десять боєголовок кожна) в шахтних пускових установках.
- стратегічні бомбардувальники Ту-95 МС та Ту-160 (від 30 до 43).
- ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156.
- тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.
Як вам? Третій за розміром ядерний арсенал на той час.
Так, в історії немає місця слову «якби». «Якби» ми не віддали, «якби» нас не обдурили. Можна подібні тези повторювати довго. Ніхто не знає, чи змогла б на той момент дуже бідна держава обслуговувати всі оті боєголовки, літаки та шахти.
З іншого боку, ніхто не знає, чи полізли б «можемпавтаріли» за кордон держави, в якої в «загашничку» чотири тисячі тактичних ядерних боєзарядів із спроможністю вражати цілі в радіусі 1000 кілометрів. Долетіло б, як у їхній пісенці, — «до мацкви і до самих до акраін». Швидше за все, не полізли б.
Але то все припущення. У реальній історії все сталося так, як сталося. Україна позбавилася ядерного арсеналу, а потім її швиденько і дружненько зрадили і кацапи, і янкі. По великому рахунку, не зрадила лише Велика Британія.
До речі, зараз, на черговому етапі російсько-української війни, ми бачимо теж самісіньке.
Нагадаю, що тоді, у 1994‑му, саме американці доклали найбільше зусиль для того, щоб Україна не мала ядерної зброї. Саме вони оплачували оте роззброєння на користь рашки.
Тому, приміром, мене абсолютно не дивує те, що і зараз америкоси домовляються із кацапами, як остаточно знешкодити Україну. Було б дивно, аби було по-іншому.
Навіщо про це нагадую?
Так, історію назад не повернеш. І виглядає надто фантастичним варіант, що Україна знову стане ядерною державою. Що десь там і зараз, у глибинах підземної частини «Південмашу» чи на якихось соляних шахтах Закарпаття, група ентузіастів завзято «клепає» нові ядерні боєзаряди. Це більше схоже на сюжет для фантастичного фільму, аніж на реальний розвиток подій.
А реальний розвиток подій показує, що єдиною і незамінною гарантією існування держави Україна є Збройні Сили. Все інше — від лукавого. Немає в нас (і не було) ні союзників, ні, тим більше, «братніх народів» — американського, англійського, польського… Перелік можна продовжувати. Взагалі, термін «братній народ» не є науковим. Це банальне пропагандистське кліше. І зараз кацапи дуже й дуже дохідливо про все це українцям нагадують.
Тому було б вельми повчально і символічно перед Днем Збройних Сил України ще й схилити голови в день розвінчаних ілюзій. Без ілюзій, без «союзників» і без «братів», але із Збройними Силами, воно, як свідчить історія, якось надійніше і спокійніше.
Так що не сподівайтеся на жодну «загряницю», а донатьте виключно на Збройні Сили.
ГО «КОБЕЛЯКИ ДОПОМОЖУТЬ»
Код отримувача: 44797615
IBAN: UA333052990000026009041210433
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
