Сьогодні Новосанжарська громада з болем у серці попрощалася зі своїм Захисником — Євгенієм Сергійовичем Кірносом.
Про це повідомили у пресслужбі Новосанжарської громади.
Юний Герой востаннє побував на подвір’ї рідної домівки — там, де колись лунав дитячий сміх і народжувалися мрії. На подвір’ї відбулася панахида за упокій його світлої душі.
Після цього жалобна процесія пішою ходою рушила до пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. У пронизливій тиші відбулася урочиста церемонія прощання. Поховали воїна на центральному кладовищі рідного селища.
Євгеній Кірнос народився 2 березня 1997 року в Нових Санжарах. З дитинства вирізнявся наполегливістю, відповідальністю та щирістю. Навчався у Новосанжарській школі, активно займався спортом, особливо волейболом. Неодноразово виступав за дорослу команду в районних та обласних змаганнях, мав численні нагороди й здобув звання кандидата в майстри спорту серед юніорів.
25 червня 2025 року Євгенія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив розвідником у 95-й десантно-штурмовій бригаді, де серед побратимів зарекомендував себе надійним, витривалим і мужнім воїном.
5 лютого 2026 року поблизу села Березове Синельниківського району Дніпропетровської області Євгеній загинув, виконуючи військовий обов’язок. Йому було лише 28 років. Він лише нещодавно одружився — не минуло й двох місяців подружнього життя. Попереду було багато планів і мрій, які так і залишилися нездійсненними.
На кладовищі воїнові віддали військові почесті. Головний сержант відділення військово-цивільного співробітництва Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Юрій Пов’якало вручив дружині Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь полеглого пролунав трикратний стрілецький салют.
У громаді висловили щирі співчуття дружині Аллі, матері Олені Валентинівні, батькові Сергію Олександровичу, сестрі Марині, братам Валерію та Олександру, бабусі Валентині Іванівні та названій матері Наталії Валеріївні.
Вічна пам’ять Герою!
