Цього разу у телефонній трубці бринів схвильований дитячий голос: «На вулиці Петровській, 8 – пожежа…»
Диспетчеру не було потреби дослуховувати дитину до кінця. За мить, червоний, як сам вогонь, ЗІЛ під управлінням досвідченого водія Олександра Біхівця стрімко випурхнув із боксу і розітнув навколишню тишу протяжною сиреною. Неподалік пожежного депо на пустирі палахкотіли полум’ям, чаділи чорним смердючим димом, чимось схожі на бачений по телевізору ірландський вулкан у мініатюрі, старі автомобільні шини.
Начальник караулу Віталій Степанюк, екіпіровані у спеціальний захисний одяг вогнеборці Андрій Їжак, Михайло Шумейко усе робили швидко, професійно. Як і має бути на пожежі. На безпечній відстані з підвітряного боку за їхніми діями разом із вихователями уважно спостерігали вихованці підшефного дитячого садка «Сонечко», яким завідує підприємлива і наділена дорогоцінним знанням дитячої психології Лариса Шклярук.
У дитсадку був проведений конкурс на кращий малюнок про те, що і як треба робити, аби вберегти себе від стихії вогню. Сповнені конкретним змістом малюнки дошкільнят Олексія Цапенка, Діани Литвин, Маші Маляренко, Саші Рукавченка та інших юних малювальників стали гордістю не лише дітей та їхніх батьків, а й усього дитсадка «Сонечко». Начальник міського управління МНС підполковник Олег Редько так і сказав, що для професійних рятувальників виїзд та гасіння імітованої пожежі хоч і було показовим заходом у рамках акції «Запобігти, врятувати, допомогти», але особовий склад готувався до зустрічі з дошкільнятами не менш відповідально, ніж то була б справжня , як для рятівників, бойова робота.
Їй передувала екскурсія дітей до рятівників. Досвідчений офіцер Валерій Півторацький цікаво розповідав і в межах, звісно, можливого, показував у дії сучасне обладнання для ефективної боротьби з отим ніби казковим, що зухвало вирвався з-під контролю людей, «червоним півнем». Допитливим дошкільнятам було дозволено посидіти в кабінах спеціальних автомашин, посмикати важелі. Якщо точно, то й виклик по телефону було довірено зробити п’ятирічному Олексію Цапенку.
Продовженням знайомства із засобами пожежогасіння та вправними рятувальниками була влаштована у дитсадку театралізована казка відомого дитячого письменника Самійла Маршака як «Загорівся Кицьчин дім». Помічник вихователя Валентина Удовицька виявилася і талановитим режисером лялькового театру. На роль казкового Кошеняти запросила свою доньку Аню, восьмикласницю сусідньої з «Сонечком» середньої школи №3. Ролі казкових героїв у боротьбі з вогнем успішно виконали педагоги дошкільного закладу Неля Лобанова, Віта Шляхта, Тетяна Куценко, Світлана Дудниченко…
Підготовці цікавого та повчального для дітей виступу лялькового театру ефективно допомагали офіцери військової частини А-7356 - майор Віктор Шляхта, лейтенант пожежної частини №18 МНС України Микола Стома та інші ентузіасти. Спасибі їм за розуміння того, що казка про те, як звірята рятувала від пожежі Кицьчин дім, не менше від тих, кому її показують, потрібна і тим, хто показує, засіває в дитячі душі зерна добра та небайдужості до долі сучасних Кицьок, які, на жаль, сьогодні водяться не тільки у казках.
