Хорольська громада з глибоким сумом отримала трагічну звістку: 1 березня 2026 року, під час проходження військової служби на Харківщині, зупинилося серце старшого солдата, оператора комплексу радіоелектронної боротьби 144-ї окремої механізованої бригади — Олександра Олександровича Ніколенка. Йому було 55 років.
9 березня, у день народження Тараса Шевченка, громада зібралася на площі скорботи біля пам’ятника Кобзарю, щоб провести Героя в останню путь. Прощальна церемонія відбулася з військовими почестями: заупокійне богослужіння звершив протоієрей Василь Філіп, а на Алеї Слави центрального кладовища відбулося поховання.
Олександр Ніколенко народився 6 квітня 1970 року в Хоролі, у відомій інтелігентній родині. Його батько, Олександр Іванович, у 1998–2002 роках був міським головою. Сам Олександр закінчив школу із золотою медаллю, здобув вищу освіту за спеціальністю «географія» та працював у різних сферах — від державної служби до приватного бізнесу. У 2022 році він повернувся до рідного міста, а з червня того ж року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту — Бахмут, Лиман, Новгород-Сіверський, Харківщину.
Воїн був прикладом мужності, сили духу та відданості Україні. Його знали як людину добру, щиру й готову допомогти іншим.
Хорольщина схиляє голови у скорботі разом із родиною та близькими. Світла пам’ять про Олександра Ніколенка назавжди залишиться в серцях земляків і в літописі боротьби українського народу за свободу та незалежність.
Вічна шана Герою.
