Не дивлячись на те, що ми живемо в цифрову епоху, життя в Кобеляцькій бібліотеці не зупинилося. Земляки не втратили ні бажання, ні здатності читати та ще й спілкуватися із авторами книг.
Днями в Кобеляки приїжджав і відвідав місцеву бібліотеку письменник Дмитро Синиця.
Дмитро Синиця не є жителем Кобеляцької громада. Зараз він проживає в Дніпрі. Але його книги від цього не є менш актуальними і для кобелячан, і для всіх українців.
Одна із книг, які автор привіз у Кобеляки і подарував місцевій бібліотеці, має назву «Сяйво Воркути». Вона — про життя в радянському таборі на далекій півночі колишньої імперії. Саме там у воркутинському концтаборі й пройшли перші роки життя Дмитра Синиці. Адже його батько і мама були політув’язненими, каторжанами. Вони постраждали через зв’язки із Українською повстанською армією.
Дмитро Синиця розповів численним слухачам, які зібралися в читальному залі бібліотеки, про те, що книгу написав із розповідей свого тата.
Написав дуже давно, але довго не міг опублікувати.
Синиця згадував:
— Я добросовісно обходив десятки видавництв. І їх керівники, ознайомившись із змістом мого твору, незмінно крутили пальцем біля скроні. І говорили, що вони не є самогубцями, щоб таке друкувати. Мовляв, можливо, колись, років так через 150, цю книгу і надрукують. Але все відбулося раніше. Я презентував цю книгу в багатьох бібліотеках західної частини України, але кобелячани теж українці і мають знати свою історію.
Інша книга, подарована Синицею бібліотеці, має зовсім інший зміст. І коли автор читав уривки з неї, то всі в залі дружно сміялися. Книга «Гаврик» про типового підлітка, такого собі невгамовного шибайголову, який дуже любить подорожувати. Її вже оцінили перші читачі — гуртківці Кобеляцької станції юних туристів.
