Читайте також:
Як радіоаматори Полтави розпочинали космічну еру
Його розповіді про радіосправу, роботу на переносних радіо-станціях, деякі відомості про УКХ-апаратуру, моє велике бажання пізнати таємниці радіотехніки й привели в радіолабораторію Полтавської обласної станції юних техніків (СЮТ). Це було в 1955 році, коли я навчався у 6 класі. Керівником радіолабораторії був М.А.Зайцев, досвідчений педагог-методист, затятий радіоаматор, учасник оборони і прориву блокади Ленінграда. Перші роботи — виготовлення детекторних радіоприймачів — були направлені на радіофікацію сіл області, за що радіолабораторія Полтавської обласної СЮТ була удостоєна високої честі стати учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві у 1956, 1957, 1958 роках.
Але мене приваблював світ радіохвиль УКХ-діапазону. У 1957 році я вступив до Полтавського обласного радіоклубу ДТСААФ у дві секції: УКХ і радіоконструкторську. Проте не вистачало спеціальних радіотехнічних знань, особливо з УКХ-техніки. Радіо-клуб ДТСААФ тоді очолював майор військ зв'язку М. Г. Самков — досвідчений офіцер-фронтовик і радіоаматор, керівник і наставник молоді. Начальник радіоклубу порекомендував мені, перш за все, закінчити при радіоклубі курси радіотелефоністів УКХ-радіостанцій. Їх на «відмінно» я і закінчив у липні 1957 року без відриву від навчання в середній школі №17 міста Полтави. Дуже запам'яталися зразки фронтових УКХ-радіостанцій батальйонної ланки А7, А7А, А7Б, які ми вивчали на курсах. Особливо сподобалася мені радіостанція А7А, на базі якої нами — радіоаматорами — був сконструйований УКХ-приймач діапазону 38—40 мГц, який був надалі вкрай необхідний для радіоспостережень за космічними об'єктами.
Вже з літа 1957 року повним ходом велася підготовка до радіо-спостережень за першим штучним супутником Землі (ШСЗ), запуск якого був здійснений із космодрому «Байконур» 4 жовтня 1957 року. Цей день залишився в моїй пам'яті, як один з перших реальних кроків людини в Космос. Після занять у школі заходжу до радіоклубу, а в ньому панує піднесений настрій — на центральну вулицю Полтави (Жовтнева, буд. №46) виведені потужні динамічні гучномовці, де зібралася молодь, жителі міста.
І раптом з наростаючою гучністю в діапазоні УКХ 38—40 мГц чується з динаміків незабутнє «Біп-біп-біп...». Це подавав сигнал в ефір УКХ радіо-передавач першого в світі ШСЗ, який запустили в СРСР.
Наші старші товариші по радіоклубу, озброївшись фронтовими біноклями, стереотрубами, спостерігали рухому в нічному осінньому зоряному небі маленьку краплинку, що світилася. Це був він — перший у світі штучний супутник Землі…
До цих історичних спостережень готувалися всі радіоаматори СРСР, у т. ч. і радіоаматори України, зокрема Полтави.
Космос і радіоелектроніка. Радіоаматори і космонавти. Їх внесок у розвиток космонавтики безцінний...
Хотілось би відзначити, що перший телевізійний ретранслятор у Полтаві, який транслював з Харкова телевізійні передачі історичного дня для космонавтики — 12 квітня 1961 року, був також побудований радіоаматорами секцій телебачення (ТБ) та ультракоротких хвиль (УКХ) Полтавського обласного клубу ДТСААФ на вежі будинку №46 на вулиці Жовтневій. Перші його ТБ ретрансляції передач були приурочені 40-річчю Великого Жовтня — 7 листопада 1957 року з використанням радіо-
аматорського обладнання та телевізійного приймача «Ленинград-Т2» з невеликим чорно-білим екраном.
Я продовжував активно займатися радіоаматорством: сконструював і побудував індивідуальну УКХ-радіостанцію з позивним РБ5 ЦФЦ, брав участь в обласних, республіканських і міжнародних змаганнях радіоаматорів у т. ч. у Карпатах у травні 1959 року…
Любов до радіо привела мене за путівкою Київського райкому ЛКСМУ міста Полтави до Ленінграда — у ВВМУРЕ ім. О. С.Попова, де я і здобув вищу радіотехнічну і морську освіту.
Квітень 1961 року. У ВВМУЗ не дозволяють активно займатися УКХ радіоаматорством. Але ми захопилися конструюванням кишенькових широкомовних радіоприймачів. Мені вдалося сконструювати і виготовити декілька їх зразків для себе і моїх друзів по навчанню — Ю. П. Кушковському, В. Є. Берстнєву, В. М. Яковлєву.
12 квітня 1961 року. Навіть у похмурому Ленінграді — яскравий сонячний день. Після двох пар лекцій — перерва. Ми, курсанти 1-го курсу, ввімкнули кишеньковий радіоприймач і, самі собі не вірячи, почули з ефіру: «Працюють усі радіостанції Радянського Союзу, на орбіту в Космос виведений космічний корабель-супутник «Восток», пілотований громадянином СРСР майором Юрієм Олексійовичем Гагаріним...».
Ніколи не забути слова Указу Президії Верховної Ради СРСР, що донесли радіохвилі: «За здійснення першого в світі космічного польоту на кораблі-супутнику «Восток» присвоїти звання «Льотчик-космонавт СРСР» громадянинові Радянського Союзу майору Гагаріну Юрію Олексійовичу.
За героїчний подвиг — перший у світі політ у Космос, який прославив нашу соціалістичну Батьківщину, за проявлену мужність, відвагу, безстрашність і беззавітне служіння радянському народу, справі комунізму, справі прогресу всього людства присвоїти звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золотая Звезда» першому в світі льотчику-космонавту майору Гагаріну Юрію Олексійовичу і встановити бронзовий бюст Героя в місті Москві».
А потім безмежна радість ленінградців: молоді, студентів, курсантів, особливо курсантів-моряків на набережних Неви, на Дворцовій площі, на широкому Невському проспекті, у парках та скверах Петродворця...
Так починалася космічна ера, до якої безпосередньо причетні радіоаматори Полтави і всієї України…
| Полтава | Суспільство
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
