Несподівана дискусія, що виникла в інтернет-просторі з приводу банального інформаційного повідомлення примусила редакцію повернутися до теми українсько-німецької дружби.
Днями Кобеляцька міська рада оприлюднила своєрідний фото звіт про відкриття показчика вулиці Зінгенської, що існує в містечку із 2016 року.
Досить несподівано, це безневинне повідомлення викликало цілий шквал емоцій у соцмережах. Причому реакція користувачів у багатьох випадках була далеко не позитивною.
Хтось критикував міську раду за низьку ефективність роботи, хтось взагалі висловлював нерозуміння того, чому в Кобеляках назвали вулицю на честь німецького міста.
Коли пристрасті вляглися, а про дану ситуацію почали забувати редакція вирішила внести ясність і зайвий раз нагадати своїм читачам про історію питання.
Для початку потрібно чітко відокремити «мух від котлет». В принципі претензії кобелячан до дещо зайвого пафосу в ситуації із встановлення банального вуличного покажчика, можна зрозуміти. Коли біля скромної, хоча й привабливої з естетичної точки зору, таблички фотографуються зо два десятки людей, які нібито причетні до цього процесу, то це таки може викликати обурення та здивування. Хоча б таке:
– А чому ці люди не зайняті на своїх робочих місцях?
Але це – емоції. Звичайно люди мають на них право. Але ж потрібно враховувати і факти.
Як відомо, Кобеляки і Зінген офіційно стали містами-побратимами ще в далекому 1993 році. А дружні стосунки між двома громадами почалися задовго до цього.
Ініціатором зближення і примирення двох містечок і двох народів став справжній сподвижник своєї справи, німецький громадський активіст Віллі Вайбель. У свій час він дослідив, що на підприємствах Зінгена в якості «остарбайтерів» під час Другої світової війни працювали саме вихідці із території тодішнього Кобеляцького району. Їх вивезли примусово.
І Вайбель даклав справді титанічних зусиль для того аби організувати і легалізувати процес виплати грошових компенсацій колишнім «остарбайтерам». І кобелячани дійсно отримали немалі по тих часах кошти.
І почалися справді дружні стосунки між Зінгеном і Кобеляками.
Причому німецька сторона досить щедро фінансувала різні благодійні проекти для допомоги кобелячанам. Точної статистики щодо загальної суми благодійних внесків не існує. Але мова безумовно може йти про мільйони навіть не гривень, а євро.
Лише за три роки російсько-української війни жителі та муніципалітет Зінгена зібрали понад 200000 тисяч євро грошових пожертв, а також організували 8 гуманітарних рейсів.
Причому передавали все, що просили кобелячани – від медикаментів та медобладнання для лікарень до пожежних та інших спец автомобілів. Гуманітарна допомога відправлялася, як в Кобеляцьку, так і в Білицьку громади. А от з приводу існування в Зінгені вулиці Кобеляцької, однозначно точної інформації поки що здобути не вдалося.
Колишній міський голова Кобеляк Олександр Ісип стверджує, що така вулиця в Зінгені є. А ось джерела, якими оперує штучний інтелект заперечують це твердження. Нібито в Зінгені є лише неофіційні назви на честь Кобеляк.
Але, зрештою це не надто принципово. Можливо офіційної назви і не існує. Але підтримка від німців йшла і йде цілком реальна.
