У минулому номері «ЕХО» вийшла в друк редакційна стаття під назвою «Оскар». У ній мова йшла про колумбійця, який нібито приїхав на заробітки в Україну. І працює в Кобеляках у одній з городніх бригад. Тоді інформацію ми отримали від людини, яка трудилася на висаджуванні розсади поряд із Оскаром, саме таким є ім’я іноземця.
Звичайно ж, у мене, як у автора, одразу виникло бажання особисто зустрітися із колумбійцем Оскаром. Адже погодьтеся, що іноземці, тим більше із такої географічно далекої держави, як Колумбія, відверто кажучи, не надто часто приїжджають у Кобеляки. Тим більше для того, щоб тут працевлаштуватися.
Уже після написання редакційної почала надходити нова інформація. Нібито Оскар приїхав в Україну, закохавшись у місцеву дівчину. У принципі, така ситуація в епоху Інтернету, котрий, як відомо, не знає кордонів, є цілком вірогідною. Зацікавленість у зустрічі ще більш зростала. Все більше кортіло зустрітися і поговорити з людиною, яка зважилася здолати близько 11 тисяч кілометрів, щоб приїхати в незнану для неї державу. Та ще в державу, що перебуває в стані війни. А якщо причиною є кохання… То це взагалі сюжет для кінофільму.
Усе майже вдалося. Адже якщо Оскар здолав 11 тисяч кілометрів із Колумбії до Кобеляк, то знайти його тут вже є легшим завданням.
Щоправда, реальність виявилася дещо іншою. Але від цього не менш цікавою.
На жаль, із самим Оскаром ми спілкувалися недовго і виключно через месенджери Ватсап і Телеграм. Але підприємець, на чиїх полях колумбієць працював, люб’язно погодився допомогти із збором інформації та організацією спілкування. Лише попросив, щоб його прізвища не називали.
Отже, що вдалося дізнатися про історію колумбійця Оскара, який садив городину на одному із полів поряд із Кобеляками.
Повне ім’я колумбійця Оскар Едуардо Родрігес Ернандес. Йому 29 років.
В Україну він приїхав зовсім не через кохання і,звичайно ж, не для того, аби висаджувати перець у Кобеляках. У Колумбії в нього зарплата була вища, аніж можуть заплатити на городніх роботах в Україні.
Ще раз нагадаю, що спілкувалися ми із Оскаром через месенджери і при допомозі Гугл-перкладача, адже він не володіє ні українською, ні російською мовами. А я не володію його рідною іспанською. Тому, звичайно ж, певні неточності через проблеми із перекладом можливі. Та й вірити Оскару доводиться лише «на слово». Адже їхати в Колумбію, щоб перевіряти правдивість його слів, м’яко кажучи, проблемно.
Отже, ще в молодості Оскар втратив половину родини і житло. Його родичів вбили тамтешні партизани. Як відомо, у цій латиноамериканській державі вже протягом десятиліть діють і воюють з урядом різні озброєні угрупування. Більшість із них — такого собі політично-наркотичного спрямування. Вони борються не лише проти діючої влади, а й за контроль над корисними копалинами й наркотрафіком.
Після загибелі родини Оскар пішов працювати в поліцію. І нібито (про це розповів чоловік, у якого колумбієць працював в Україні) був у складі підрозділу, що займається саме боротьбою з наркотрафіком.
Тут, звичайно, виникає резонне запитання.
А яка робота в Україні може привабити колумбійського поліцейського? Адже там у поліції платять близько 600 доларів на місяць. А в спеціалізованих підрозділах, що борються із наркотрафіком, платять набагато більше. Адже це дуже ризикована робота.
От нібито через ризик для життя Оскар і полишив Колумбію. Начебто його намагалися вбити представники одного із наркокартелей.
І тоді молодий колумбієць вирішив поїхати в Україну. І в 2025-му році підписав контракт із ЗСУ. Тобто Оскар став іноземцем, який воює на боці України в російсько-українській війні.
У Кобеляки — через залізничний вокзал у Дніпрі
А от у Кобеляки Оскар Ернандес потрапив якраз через кохання. Одного разу, він із друзями по зброї знаходився на залізничному вокзалі в Дніпрі.
Там на нього звернула увагу молода дівчина. І підійшла із пропозицією сфотографуватися. Адже молодий смаглявий і досить симпатичний чоловік у військовій формі привернув її увагу. Вони сфотографувалися. І так познайомилися.
А дівчина та на даний момент проживає в одному із сіл Кобеляцької громади. Вона є переселенкою і приїхала в нашу місцевість разом із родиною із Донецької області.
Так почалися стосунки юної українки і молодого колумбійця. Не довго думаючи, Оскар приїхав у село, де проживає дівчина. На той момент він розірвав контракт із ЗСУ.
Авантюрно? Романтично? Ну нічого дивного для чоловіка, який приїхав із Колумбії за 11 тисяч кілометрів, щоб воювати.
А працювати в городній бригаді Оскар почав саме через свою кохану. Адже вона сама там трудилася.
Роботодавець сміється, розповідаючи:
— Думаю, він не так на заробітки пішов, як для того, щоб бути разом із своєю дівчиною. Хоча трудиться він добре, на совість, не цурається жодної роботи.
Паралельно Ернандес знову підписав контракт із ЗСУ. І зараз він знаходиться в одному із навчальних центрів Збройних Сил України.
Роботодавець знову сміється:
— Такі натури, як Оскар, не вміють рахувати і зберігати гроші. Довелося йому давати кошти на автобусний білет та продукти в дорогу.
Сам Оскар у месенджері написав (переклад через Гугл):
— А потім я приїхав допомагати Україні. Я воював, а коли пішов, то закохався в прекрасну українку. Я залишуся в Україні. Я зробив Україну своїм домом і буду захищати її до кінця.
Моя мрія полягає в тому, щоб війна закінчилася, і щоб народ України міг жити гідне людського життя, а не йти в страху втратити своє життя через безпілотний транспортний засіб.
Отака історія про колумбійця Оскара, який у перервах між службою в армії закохується і висаджує перець у Кобеляках.
