Зранку 1 травня центральною вулицею міста пройшли червоні комуністи з малиновими соціалістами, а ближче до обіду – синьо-жовті інтелігенти та сині «свободівці».
Незважаючи на чудову погоду та оптимістичні кольори демонстрантів, настрій у них був зовсім несвятковий – і червоні, і синьо-жовті скаржилися на несправедливу владу та брехливих політиків. Але ця спільна проблема їх жодним чином не об’єднує. Якби дві колони перетнулися десь на вулицях міста, то ідеологічні дискусії навряд чи обійшлися б коректними розмовами.
Комуністи закликали викреслити імена Шухевича-Бандери з числа українських героїв і засуджували лояльну позицію міськради на чолі з мером Миколою Глуховим. Інші несли плакати з написами протилежного змісту.
Загалом Міжнародний день солідарності трудящих у Кременчуці пройшов із нічийним рахунком: червоних та малинових було більше (близько 300 осіб), проте синьо-жовті дружніше і гучніше скандували: «Слава Україні!».
