Кобелячанин Леонід Митько, який зараз бореться із тяжкою хворобою і перебуває на лікуванні в Німеччині, попри всі прикрі обставини не полишає краєзнавчу роботу. Днями він поділився із редакцією цікавими даними. Конкретніше — планом розвитку міста Кобеляки, датованим 1962 роком. Згідно із ним, у 80‑х роках минулого століття містечко мало стати справжнім промисловим центром із населенням у 40 тисяч чоловік.
Звичайно, дані, які надіслав редакції Леонід Митько, не можна назвати достовірними на сто відсотків.
Ніхто не ставить під сумнів чесність і порядність самого Леоніда Борисовича. Але він сам міг отримати недостовірну інформацію. Тим більше, що в коментарі, який він окремо надав редакції, знайшлося місце для конспірології.
Леонід Митько розповів:
— Звідки у мене ця інформація, яка, до речі, вже оприлюднена в моїй книзі «Погляд в давнину»? Я мав доступ до певних документів. Вони мали гриф «секретно». Зокрема, засекреченим був і план розвитку міста Кобеляки, розроблений радянською державною установою Харківський філіал «Гіпроград» Держбуду УРСР».
Так от, згідно із тим планом, до 80‑х років минулого століття протягом 20 років у місті мали побудувати кілька великих, як для провінції, підприємств. Я думаю, що коли читачі ознайомляться із тодішніми планами радянської влади, то їх реакцією буде фраза: «Слава Богу, що ті плани не здійснилися».
Особливо це стосується наміру збудувати досить великий хімічний комбінат для виготовлення поліетилену і поліпропілену. Якби те підприємство збудували, то про Кобеляки, як екологічно чисте містечко, можна було б забути раз і назавжди.
Та для початку, розповімо трішки про те, якими були Кобеляки на початку 60‑х років минулого століття. А це, в історичному вимірі часу, зовсім недавно. Далі будуть цитати із матеріалу Леоніда Митька.
Містечко без газу, асфальту та каналізації
Кількість населення міста на 1.01.1962 року — 8460 чоловік.
Водопостачання центральної частини здійснюється із міського водопроводу, довжина якого складає 4,4 км. Джерелом водопостачання міського водопроводу є підземна вода бучакського водоносного горизонту на глибині 130–150 метрів. Діють три скважини, із яких 2 обслуговують водомережу міста і одна баню і електростанцію. У іншій частині міста населення користується водою з шахтних колодязів.
Каналізації в місті немає. Населення користується вигрібними ямами. Нечистоти і тверді відходи вивозяться на асенізаційні необладнані поля.
Маються два кладовища, загальна площа яких складає 11,54 га.
Площа під вулицями складає 798 т.кв.м, із яких вимощено лише 3,9 т.кв. м. (тільки 0,5 %).
Зелених насаджень загального користування в місті 9,5 га. У середньому на одного мешканця припадає 11,2 кв. м.
У межах міста діє автобусне сполучення.
Електроенергією місто забезпечується від міської дизельної електростанції.
Промисловість
Промисловість міста Кобеляки представлена наступними підприємствами: цегельним заводом, валяльно-повстяною фабрикою, швейною фабрикою, промкомбінатом, райхарчкомбінатом і механічною пекарнею. Кількість зайнятих у промисловості –1084 чол.
Цегельний завод заснований 1910 році, розміщений на відстані 3‑х км. від міста, у селі Ганжівка. Займає площу 4,3 га. У роки Великої Вітчизняної війни був майже повністю зруйнованим. У 1944 році відновив свою діяльність і до 1960 року випускав цеглу ручної формовки. З 1957 по 1961 рік була проведена реконструкція — перехід на механізований спосіб виробництва. У 1961 році заводом випущено 528 тисяч штук цегли, 620 тисяч штук черепиці.
Запаси глини, піску в Ганжівці, Біликах, Бутенках давали можливість значно нарощувати виробництво.
Валяльно-повстяна фабрика виникла в 1930 році на базі бувшої артілі інвалідів, розташована на вулиці Батиря,12. Промислова ділянка заводу, розміром 1,3 га, межує з жилою забудовою. Під час німецької окупації фабрика була повністю зруйнована. Після війни відновила свою роботу, а в 1952 році був побудований новий корпус фабрики. У 1961 році фабрика випускала 138,2 тисячі пар валяльного взуття і 130 т. будівельного волокна. На підприємстві працювало 198 чоловік. У 1965 році розпочалася реконструкція фабрики, заміна старого обладнання новим, розширення головного корпусу.
Швейна фабрика — розташована на вул. Шевченка,11. Промислова ділянка — 0,3 га. Кількість працюючих — 144 чол. Валовий випуск продукції в 1961 році склав 195,9 тис. рублів. Приміщення фабрики застарілі. Тому було заплановано будівництво нової швейної фабрики.
Райпромкомбінат утворений на базі кооперативу кустарних працівників, утвореного в 1924 році і перетвореного в подальшому в промартіль. Зруйновані фашистами підприємства артілі, після завершення війни були відновлені і розширені. У 1961 році валовий випуск продукції складав 830 тис. руб. При чисельності працюючих 223 чол.
Районна друкарня організована в 1947 році. Продукція: газети і бланки. У 1961 році продукції випущено на 29 тис. руб. При чисельності працюючих 14 чол.
Механічна пекарня райспоживспілки розміщена на вул. Леніна. Пекарня обслуговувала весь Кобеляцький район у старих кордонах. Добова випічка хліба складала 15 т. при чисельності працюючих 64 чол.
Нові підприємства в планах 1963 року
У відповідності з «Проектом планування м. Кобеляки Полтавської області» (розробник — Харківський філіал «Гіпроград» Держбуду УРСР», тоді, 55 років назад, у місті Кобеляки планувалося розмістити ряд нових підприємств.
Підставою для розміщення нових крупних промислових підприємств в нашому місті було наступне: по-перше, будівництво залізничної магістралі Новомосковськ — Золотоноша, що проходила через город Кобеляки, по-друге, наявність вільної території.
Хімічний комбінат — запроектований до будівництва в 1971 –1977 роках. Валовий випуск продукції (поліетилену, поліпропілену та ін.) при освоєнні повної потужності в 1945 — мільйони рублів. Чисельність працюючих — 4000 чол. Площа під підприємством — 300 га. Розміщення хімкомбінату в м. Кобеляки обумовлено близькістю до Кременчуцького нафтопереробного заводу і до нафтопромислів — основної сировинної бази комбінату.
Килимарна фабрика — запроектована до будівництва в 1972–1974 роках. Валовий випуск продукції при освоєнні повної потужності — 7 млн. руб. при чисельності працюючих 450 чол. Планова територія — 4 га.
Швейна фабрика запроектована потужність в 120 машин. Будівництво фабрики намічено в два етапи з 1963 по 1970 роки. Випуск продукції на кінець освоєння потужностей планується в 13 млн. руб. при чисельності працюючих 950 чол. Територія фабрики — 2 га.
М’ясокомбінат потужністю 50 т. м’яса і 15 т. птиці в зміну і збереження 3,5 тис. т. м’яса запроектований до будівництва в 1978–1979 роках. Валовий випуск продукції — 30 млн. руб. при чисельності працюючих 600 чол. Територія, необхідна для м’ясокомбінату, —10 га.
Консервний завод — запланований до будівництва в 1971–1973 роках. Виробнича потужність запланована в 25 млн. умовних банок консервів у рік і 5000 т заморожених фруктів. Валовий випуск продукції — 25 млн. крб. у рік при чисельності працюючих 500 чол. Необхідна територія — 6 га.
Консервний завод і м’ясокомбінат планували побудувати, враховуючи наявність значної сировинної бази.
Комбікормовий завод — запроектований до будівництва в 1967–1968 роках, потужністю 200 тис. т. розсипних та гранульованих комбікормів. Валовий випуск продукції до 1970 року повинен скласти 10,8 млн. руб. при чисельності працюючих 150 чоловік і до 1980 року — 13,4 млн. руб при чисельності працюючих 250 чол. Необхідна територія для заводу — 5 га.
Домобудівний комбінат запланований до будівництва в 1966–1968 роках. Проектна потужність –70 тисяч квадратних метрів житла в рік. Валовий випуск продукції до 1980 року — 6,7 млн. руб. при кількості працюючих 430 чоловік. Необхідна територія для комбінату — 5 га.
Як бачимо, в реальність не був втілений жоден із пунктів того плану. Адже швейна фабрика та комбікормовий завод, які дійсно збудували в Кобеляках, мали потужність в рази меншу від запланованих.
