Кобеляцька громада провела в останній земний спочинок свого земляка, Захисника України Євгена Винника. Жителі міста зустріли полеглого воїна живим коридором шани — на колінах, з квітами та прапорами в руках.
Прощання відбулося за участі рідних, жителів Кобеляцької та Бреусівської громад, представників Полтавського районного ТЦК та СП, а також учителів і побратимів військовослужбовця.
Життєвий шлях Героя
Євген Винник народився 19 лютого 1994 року. Навчався у Кобеляцькій ЗОШ №3 та Бреусівській школі, після чого здобув фах кухаря-кондитера у Кобеляцькому професійно-технічному ліцеї.
Займався пасажирськими перевезеннями та будівництвом. Певний час працював за кордоном. Окремою важливою сторінкою його життя стала спільна праця з родиною — разом із батьком та іншими членами сім'ї Євген брав участь у реставрації Царичанського храму.
Знайомі та близькі згадують Євгена як щиру, добру, працьовиту й сміливу людину. Він займався пасажирськими перевезеннями, працював на будівництві та за кордоном. Окремою важливою сторінкою його життя була спільна з родиною праця — разом із батьком він брав участь у реставрації Царичанського храму.
Військова служба та останній бій
У 2024 році Євген свідомо став на захист Батьківщини, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Він служив солдатом-гранатометником першого штурмового спеціалізованого відділення у складі окремої штурмової бригади «Скеля» та мав позивний «Каратель». На службі демонстрував виняткову мужність і завжди першим ішов у бій.
На початку серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Желанне Покровського району Донецької області з Євгеном зник зв'язок. Рідні до останнього сподівалися знайти його живим, проте згодом отримали болісну звістку: 12 серпня 2024 року воїн загинув.
За військовим ритуалом синьо-жовтий прапор, яким була вкрита домовина, урочисто передали матері полеглого Захисника. Поховали Євгена Винника під залпи військового салюту. Вічна пам'ять і шана Герою!
