У Полтавському літературно-меморіальному музеї ім. І. П. Котляревського відкрилася унікальна всеукраїнська виставка відзнак часів Великої Вітчизняної війни із приватних збірок. Представлені бойові і трудові нагороди — адже Перемога кувалася і в тилу. Недаремно ж було сказано колись: «Из одного металла льют медаль за бой, медаль за труд».
На всіх стендах (а вони зайняли три стіни), окрім одного, — радянські нагороди, і лише у самому кінці експозиції представлено кілька... німецьких нагород. Це несподівано і спочатку викликає неоднозначну реакцію: з одного боку — ці кілька нагород ворожі, але з іншого — то експонати, по-своєму цікаві свідчення історії.
Окрім нагород, у експозиції виставки є і документи (орденські книжки) та фотографії людей, яким були вручені ці відзнаки.
Серед відзнак, які експонуються на виставці, є, зокрема, найвищі нагороди країни, якої вже немає на карті, — Радянського Союзу: Орден Леніна та Золота Зірка Героя Радянського Союзу, Ордени Червоного прапору, Трудового Червоного прапору, Червона Зірка, Ордени Великої Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, Орден Олександра Невського.
Ініціатором, ідейним натхненником і організатором проекту став полтавський історик і краєзнавець, збирач і популяризатор історичних реліквій і пам’яток культури Сергій Козлов. Показали свої збірки також Олег Лаптєв з Києва та Павло Рибка з Дніпропетровська. Друковані видання часів війни надав на виставку полтавський колекціонер Юрій Меліхов.
Перед тим, як була урочисто відкрита виставка, виступив учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни Володимир Гніпа. Він розповів про пережите у страшні лихоліття, про те, як воював і наближав Перемогу.
Доцент Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, кандидат історичних наук Віктор Ревегук розповів, що Полтава послала на фронт більше 70 тисяч солдатів. Постраждало під час тієї війни й саме місто. Адже Полтаву руйнували і спустошували у воєнні роки двічі: спочатку радянські військові, відступаючи, вивозили все, що можна було, а решту знищували, щоб не дісталося ворогові; потім німці, відступаючи, спалили місто.
У декого, можливо, виникне сумнів: чи потрібна така виставка? Чи це морально — колекціонувати нагороди, политі кров’ю? Але ж нагороди першої світової війни пропали, знищені — а їх було багато. Отже, добре, що ці люди — ентузіасти, які стали організаторами виставки, збирають і зберігають ці нагороди для нащадків, адже і по відзнаках можна вивчати історію.
