Цьогоріч День молоді в Кобеляках відзначали не одним заходом, а цілою серією подій. Молодіжна рада спільно з Кобеляцькою міською радою, Управлінням освіти, культури, туризму, молоді та спорту Кобеляцької міської ради та Кобеляцьким центром культури і дозвілля підготували насичену програму на два дні.
12 серпня святкування розпочалося з дружньої зустрічі членів Молодіжної ради з міським головою за чашечкою кави. Молодіжним активістам вручили подяки та подарункові сертифікати — за роботу, ініціативність і внесок у розвиток молодіжної політики громади.
А ввечері Кобеляки перетворилися на справжній кінотеатр просто неба. У парку біля Центру культури та дозвілля разом дивилися кіно, спілкувалися та просто добре проводили час. Глядачів було стільки, що після завершення фільму ми почули головне: «А коли наступний?»
14 серпня продовжили святкування спортивно — волейбольним турніром на пляжі «Золотий». Команди по двоє учасників змагалися, підтримували одне одного і, здається, вкотре довели, що молодь Кобеляк — це не лише про диван.
Після активної гри — заслужена нагорода: смачна польова каша. А далі почалося те, що точно не залишило одяг у первісному стані — холі-фест. Музика, кольорові фарби та море емоцій стали одним із найяскравіших моментів святкування.
Фінальним акордом став концерт на літній сцені. На кобеляцьку публіку чекали виступи місцевих аматорів, танцюристів, співаків та гурту «Kolabin band». Спочатку люди підходили потроху, а згодом майданчик заповнився — і стало зрозуміло: такі вечори нам точно потрібні.
Ці два дні показали просту річ: у Кобеляках є запит на сучасні, легкі та живі події, де можна не лише прийти «на захід», а й відпочити, зустріти друзів, потанцювати, посміятися та просто побути разом.
Можливо, й не всім видасться доречною наступна репліка, але, як кажуть, «Люби Боже правду».
На жаль, не обійшлося і без малесенькою ложечки дьогтю. Це — поведінка під час перегляду кінофільму. Частина гостей заходу так заважали один одному, що ми пів вечора витратили на зауваження, наголошення про повагу один до одного. Що ж, це означає лише одне — нам усім ще є куди рости, ставати кращими.
