— Ось його медалі і грамоти, дипломи — говорить бабуся Тамара Токаренко, дістаючи пакунок з серванту. — Почалося все з того, що до нас прийшов Віктор Акімов, представник з територіального центру, який опікувався дітьми-інвалідами, та й каже: «Ігорьок, що ти можеш? Бігати? Плавати? Стрибати?» Він відповів, що плавати.
Високий симпатичний юнак Ігор Куба тоді ще не знав, що захоплення плаванням змінить його життя. Мама навчила його плавати у шість років, а в дванадцять він отримав першу медаль. На обласній спартакіаді серед дітей-інвалідів «Повір у себе» 2007 року, яка відбувалась у Кременчуці, Ігор несподівано переміг. Полтавський тренер зацікавилась здібностями Ігоря і запросила його приїздити на тренування у басейн до Полтави.
Відтоді, кожної п’ятниці Ігор разом з бабусею піднімаються вдосвіта, щоб встигнути на білицький автобус, а далі потягом їдуть до обласного центру. Назад на потяг, як правило, не встигають. Доводиться ночувати у знайомих, а зранку — знову в Кобеляки.
Чому не їхати прямим рейсовим автобусом? В такому б випадку можна вставати о 8 годині і повертатись того ж дня — скажете ви. На жаль, бабусі не вистачить статків платити за себе й онука, адже кожного разу вони їздять удвох. Інваліди мають безкоштовний проїзд лише на потязі.
— Центр у Кобеляках, який опікувався дітьми-інвалідами закрили, — продовжує Тамара Михайлівна. — Залишили дітей взагалі без підтримки. Я звернулась за допомогою у райдержадміністрацію. Голови райдержадміністрації не було, я пішла до заступника чи хто вона там, не знаю, розповіла цій жінці нашу історію (як звали заступника начальника і з якого вона відділу бабуся не пам’ятає — авт.). Розповідала і про те, що дитина має всі пільги і повинна їздити безкоштовно. Нас ніде в автобус не пускають без білету, говорять, що є два дні безкоштовні — середа і вівторок. Однак нам не потрібно їздити у ці дні. Нам потрібно у п’ятницю. Заступник відповіла: «Добре, я розберуся. А взагалі ви хіба не знаєте, що й раніше були діти-інваліди і вони сиділи на печі і ніхто про них не знав. А ви ходите тут, требуєте від нас». Так вона до мене віднеслась. Я обернулась і пішла.
Ми намагалися отримати коментар від голови Кобеляцької райдержадміністрації, однак у нього не знайшлося часу поспілкуватися з журналістом.
Заступник голови міської ради Олександр Письмак з розумінням віднісся до ситуації і порадив Тамарі Токаренко звернутись до обласних депутатів.
— Пропоную Тамарі Михайлівні прийти у міську раду і роз’яснити обставини голові міської ради Олександру Ісипу. Їй допоможуть оформити клопотання до одного з депутатів обласної ради про матеріальну допомогу.
Ми також запитали у директора АТП-15341 Віталія Голтвянського, чи можливо у такому індивідуальному випадку зробити проїзд для цих осіб безкоштовним. Він повідомив, що законом подібної практики не передбачено.
— Якщо, скажімо, з Кобеляк якось можна домовились з автостанцією, то з Полтави це неможливо, — говорить Віталій Григорович (прохаю хоча б допомогти з маршрутом із Кобеляк, адже тоді людям не довелось вставати о третій годині ночі — авт.). — Нехай жінка звернеться до мене, ми якось документально спробуємо вирішити це питання й оформити їй безкоштовний проїзд з міста.
За плечима Ігоря 15 грамот і дипломів, 7 медалей. У 2008 році він отримав ІІІ місце на Всеукраїнському традиційному турнірі з плавання «Кубок Вегаса». У цьому році на Всеукраїнській спартакіаді у Євпаторії виборов два перших місця.
Ігорю важко вимовляти слова, його навчають по індивідуальній програмі. Вчителі ввійшли у положення хлопця і розмістили заняття так, щоб п’ятниця була вихідним днем. Ми дізналися про юнака від його педагога, яка прийшла до редакції і розповіла про свого учня, за що ми їй дякуємо. Такі діти не повинні залишатись осторонь нашої уваги. Ми можемо допомогти хлопцю не занепадати духом, йти до мети і перемагати. Якщо хтось бажає підтримати хлопця матеріально, зверніться до редакції, або в будь-який пункт продажу «ЕХО».
