Новосанжарська громада провела в останню земну путь 52-річного Захисника України, головного сержанта військової частини А7097 Миколу Сергійовича Дашівського.
Як повідомили в селищній раді, серце воїна зупинилося 1 вересня в лікарні, де він боровся з наслідками важкої травми, отриманої 17 серпня під час виконання бойового завдання.
Життєвий шлях та бойові заслуги
Микола Дашівський народився 7 листопада 1971 року в селі Горобці. Закінчив Полтавський геологорозвідувальний технікум, проходив строкову службу у спецназі ВМФ. Згодом працював у Новосанжарському центрі культури і дозвілля, а з 2007 року — бурильником у нафтогазовій сфері.
У 1997 році він одружився з коханою Світланою. Того ж року народився їхній первісток Андрій. А у 2006 році родина поповнилася ще одним сином — Сергієм.
З перших днів повномасштабної війни, 27 лютого 2022 року, чоловік зі зброєю в руках став на захист Батьківщини. Служив командиром інженерно-саперного відділення. За мужність та видатні заслуги на фронті воїн був двічі відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» (у 2025 році — з дубовою гілкою).
17 серпня під час виконання бойового завдання Микола Сергійович отримав травму. Далі були шпиталь, складна операція і боротьба за життя. 1 вересня його серце не витримало. Зупинилося серце чоловіка, який стільки років був опорою для своєї родини. Серце воїна, який до кінця виконав свій обов’язок.
Церемонія прощання
Панахида за полеглим відбулася біля його домівки на вулиці Сосновий бір, а загальногромадське прощання пройшло в центрі селища біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні. Жителі громади зустрічали жалобний кортеж навколішки з прапорами в руках.
Під час мітингу на центральному кладовищі про воїна згадували селищний голова Геннадій Супрун, командири батальйону та однокласники. Наприкінці церемонії командир вручив дружині загиблого Світлані Державний Прапор України, після чого пролунав трикратний військовий салют.
У Героя залишилися дружина Світлана, сини Андрій та Сергій, а також брат Іван.
