У п’ятницю, 4 вересня, Новосанжарська громада попрощалася із командиром інженерно-саперного відділення Миколою Дашівським.
Жалобний мітинг за військовим відбувся на центральному кладовищі селища.
Микола Дашівський народився 7 листопада 1971 року в селі Горобці. У 1979 році він вступив до Горобцівської початкової школи, а згодом продовжив навчання у Великокобелячківській середній школі. Після закінчення школи, у 1989‑му, юнак вступив до Полтавського геологорозвідувального технікуму.
Потім була строкова військова служба — спецназ Військово‑Морського Флоту.
У 1997 році чоловік одружився зі Світланою. Того ж року народився їхній первісток Андрій. А в 2006 році родина поповнилася ще одним сином — Сергієм.
Із 2001 року Микола Дашівський працював завідувачем господарства в Новосанжарському центрі культури і дозвілля. Паралельно він узяв в оренду ставок, займався вирощуванням риби.
Із 2007 року і до початку повномасштабної війни новосанжарець працював у нафтогазовій сфері — бурильником нафтових свердловин.
27 лютого 2022 року Микола Дашівський став на захист Батьківщини.
За мужність, героїзм та успішне виконання бойових завдань військовий двічі був удостоєний почесного нагрудного знаку Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». У 2025 році нагороду йому вручили повторно — із накладеною «Гілкою дубового листя».
17 серпня під час виконання бойового завдання Микола Сергійович отримав травму та потрапив до лікарні. 1 вересня його серце не витримало.
Наприкінці церемонії прощання командир батальйону вручив дружині Захисника Державний Прапор України, знятий із домовини Героя. На честь полеглого воїна пролунав трикратний військовий салют.
У військового залишилася дружина Світлана, сини Андрій та Сергій.
