Дням на сайті міськради натрапив на повідомлення про перипетії проведення в Кобеляках шахового турніру. У принципі — звичайна новина. Про сам шаховий турнір читайте в іншому матеріалі номера.
Але читаючи статтю на міськрадівському сайті, одразу звернув увагу на один цікавий нюанс.
Це — згадка про те, що шаховий турнір був проведений при сприянні громадської організації «Захист держави». А на фото, поряд із самим шахістами — відеоблогер Олег Решетило.
Уппсс. Перша думка, що прийшла в голову:
— А не зарано люди до виборів готуються? До них ще дожити потрібно. А в часи війни слово «дожити» є ключовим.
Хоча з іншого боку — нічого дивного. Політики, вони до виборів мають готуватися кожного дня і в будь-якій ситуації. Навіть під час війни в Україні, коли вбори проводити нібито не можна.
Звичайно, апологети і лідери «Захисту держави» можуть дружно заволати, що вони — не про вибори і політику. Вони — громадська організація. Ну-ну. Зараз — так. А створять структурні підрозділи по всій Україні, отримають перед виборами фінансування — і вперед за глосами електорату.
Швиденько пошукав інфу про цей новий «захист держави» в Інтернеті. Інфа є. У принципі — нічого нового й цікавого. Люди скрізь знайомі, усі, як один, «громадські діячі» без натяку на політику.
У Кобеляках це — згаданий Олег Решетило, аграрій Василь Гордійко, підприємець Жанна Шевцова. У Полтаві «Захистом держави» на обласному рівні керує екс-голова Полтавської облради Петро Ворона.
І такі люди в «захисті» скрізь по всій Україні. Багато пройшли, були в рядах «Батьківщини» і «Фронту змін», і Радикальної партії. Ну список партійностей сучасних «захисників держави» можна ще довго продовжувати. Так що зібралися в рядах формальної громадської організації люди ну зовсім без політичного минулого.
А от список «добрих справ», точніше — інформприводів, у «захисників держави» поки що набагато скромніший, аніж список партій, в рядах яких вони побували.
У нетрях Інтернету вдалося знайти згадки про участь Решетила в популяризації кобеляцьких товчеників та підтримку шахового турніру й інших спортивних змагань.
Що ж, підтримка розвитку шахового руху в Кобеляцькій громаді — це чудово. Пишу це без краплі сарказму. Хоча вагомого результату це, звичайно, не дасть. Результат дає справжня підтримка держави. От в Узбекистані, приміром, на державному рівні взялися розвивати шахи і вже мають серйозний результат — перемогу команди на шаховій Олімпіаді. А в державі Україна взялися на високому рівні підтримувати приватну компанію Fire Point, і вже її керівники мають мільярди. Обіцяних ракет для враження цілей у рашці, щоправда, не надто багато. Але то таке — дрібниці. Мільярди ж є. Значить і результат десь, якийсь, для когось, є.
У принципі, нічого в цій державі не змінюється. Старі політичні обличчя, старі підходи і методи.
Отже, й владу ми після війни отримаємо стару. Можливо, не по віку, а от по суті — точно. Злодійкувату, дріб’язкову, недалекоглядну.
Прошу людей, згаданих у цій статті, не ображатися. Не маю нічого проти них особисто. Просто за державу прикро. Нічого в ній принципово на краще, не змінюється. І, вочевидь, не зміниться.
