До редакції зателефонувала жінка, жителька села Дрижина Гребля, що в Білицькій громаді. І поскаржилася на те, що вже два тижні її онук не відвідує школу. Причина — відсутність підвозу дітей до навчальних закладів. Жінка попрохала вияснити причину виникнення такої проблеми і поінформувати, чи шукає влада шляхи її вирішення.
Ось що розповіла і про що запитала жителька Дрижиної Греблі:
— Вже два тижні онук не відвідує школу. Нібито немає бензину чи грошей на бензин для того, аби їздили шкільні автобуси. Як на мою думку — це неподобство. Такого не має бути, незважаючи навіть на війну. От мені цікаво — на бензин для автомобілів, на яких їздить місцеве начальство, гроші є? Чи вони бідненькі почали на роботу пішки ходити? Ну і вирішувати ж щось потрібно. Можливо, нехай батьки «скинуться» і куплять бензин для автобусів. Діти мають вчитися в школі, а не сидіти вдома.
Про те, що в Білицькій громаді призупинено навчальний процес у школах, пишуть і в соцмережах.
У вівторок ми спробували вияснити, що ж сталося, в місцевого керівництва.
Заступник білицького селищного голови Ігор Федь відповів:
— Так, рахунки фактично заблоковані. Хоча гроші в нас є для оплати всіх потреб громади. Але проходять виключно зарплатні платежі. Навіть за електроенергію наші комунальні підприємства заплатити не можуть. Коли вирішиться ситуація? Лише після того, як Верховна Рада проголосує за цілий пакет законів, прийняття яких вимагає Євросоюз. А європейці дадуть гроші в держбюджет, у якому нині дефіцит.
Керівник Кобеляцького Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Світлана Царичанська на дзвінок відповіла миттєво. І теж погодилася прокоментувати ситуацію.
Світлана Михайлівна підтвердила, що в частині навчальних закладів Кобеляцької громади також припинена очна форма навчання. Діти вчаться дистанційно.
Царичанська пояснила:
— Причина така ж, як і у всіх інших громадах — неможливість оплатити рахунки за паливно-мастильні матеріали. Автобуси ми не можемо заправити, отже, вони не підвозять дітей. Очно вчаться школярі в Світлогірському, Орлику та Придніпрянському. Через те, що там немає підвозу дітей. Інші навчальні заклади ми були змушені перевести на дистанційну форму навчання. Дуже сподіваємося, що це триватиме недовго. Поки що «дистанційка» запроваджена на тиждень. І це при тому, що тендери ми провели вчасно, гроші на рахунках є, талони на бензин є, але казначейство не пропускає кошти. Проходять платежі лише по зарплатах і по харчуванню, яке фактично не потрібне. Як тільки-но казначейство відновить проходження платежів, ми одразу купимо бензин та інші паливно-мастильні матеріали і шкільні автобуси вийдуть на маршрути.
— Але ж більшість школярів не потребують підвезення. Чому тоді скасували очну форму навчання і для них?
— Так, підвозимо ми десь 10–15 відсотків учнів, у залежності від навчального закладу. Але прийняли рішення, щоб дотримуватися принципу справедливості, перевести на дистанційне навчання всіх. У іншому разі виникне ситуація, коли міські діти вчитимуться в школах, а сільські сидітимуть вдома. На нашу думку, це несправедливо. А дистанційно можуть навчатися всі.
Заради об’єктивності потрібно зауважити, що аналогічна ситуація виникла по всій Україні. Гроші в місцевих бюджетах є, але їх рух фактично заблокований Держказначейством на загальнодержавному рівні. Причину не надто афішують, але вона зрозуміла. Це — відсутність грошей в державному бюджеті.
