Нижче — про дві не надто позитивні новини. Одна — про погоду, друга — про газету.
У минулому номері «ЕХО» ми писали про те, що народні прикмети і професійні синоптики віщують нам теплу зиму. Минув лише тиждень, і ось уже на кількох метеорологічних сайтах з’явилася інформація про те, що в Україну суне дуже холодний атмосферний фронт. І вже із 7-го листопада у нас встановиться зимова погода. Вночі і навіть в день температура повітря опуститься до мінусових позначок. Можливо, навіть випаде сніг.
Неприємно про таке дізнаватися. Особливо після напрочуд теплого жовтня.
Неприємно, але не смертельно. Якщо заздалегідь дізнатися і підготуватися, то кількаденне похолодання можна пережити без проблем. Так що «перевзувайте» свої машини і діставайте із шаф теплий одяг. Сподіватимемось, що листопадовий мороз прийде до нас не на довго. Тим більше, що народні синоптики ще після Покрови попереджали про дві хвилі холоду в листопаді. Далі має потеплішати.
Далі — про газету. Ні для кого давно не є секретом, що друковані ЗМІ в країні помирають. Причому, скрізь і незалежно від статусу видання. Помирають як великі загальнодержавні видання із колись мільйонними тиражами, так і маленькі провінційні, такі як «ЕХО». Фактично після початку війни «живими» залишилися лише ті газети, співробітники яких погоджуються працювати на зарплату, максимально наближену до «мінімалки». А то й нижчу. Ми — одні із них.
Чому так відбувається? Причин кілька, і всі вони дуже вагомі та об’єктивні.
Людей в Україні стає менше. І читати, отже й купляти газету, майже нікому.
Рекламодавці майже зникли, як клас. Адже в умовах кризи в економіці перше, на чому економлять — це реклама. А без грошей від реклами будь-яке видання може хіба що виживати.
В Умовах постійного підвищення цін зростає вартість обов’язкових складових і для паперових ЗМІ. Так, станом на зараз друк одного примірника такої газети, як «ЕХО», становить 10 гривень. Монополіст Укрпошта бере за свої послуги ще 9 гривень. Разом — 19. І це — ще й не вечір. Ніхто не сумнівається в тому, що ціни для нас ще піднімуть.
Зараз ми, точніше, наші реалізатори, продають газету в роздріб по 20 гривень. Це — рентабельність, яка стрімко наближається до нуля. Завтра-післязавтра стане збитком.
Зважаючи на всі ці обставини, редакція змушена піднімати ціну для своїх читачів. Розуміємо, що зараз всім важко, розуміємо, що жирують зараз лише ті, хто примудряється заробляти на війні. Розуміємо, що в людей достатньо й інших, можливо, серйозніших проблем. Але в іншому разі нам не буде, чим заплатити за друк і доставку. І ми просто закриємось, припинимо своє існування.
Так що вже із листопада примірник «ЕХО» в роздріб буде коштувати 25 гривень. Із Нового року (якщо ще працюватимемо) — ще дорожче. Але це все-одно — приблизна вартість не найдорожчого хліба в магазині.
Взагалі, в цікавий час ми живемо.
Люди спілкуються вже навіть не між собою, вже навіть не по телефону, вже навіть не виключно через соцмережі, а із штучним інтелектом. Тобто — із мертвою, штучною субстанцією.
У небі літають тисячі Старлінків.
На сценах виступають не живі люди, а віртуальні співаки у вигляді голограм.
Штучний інтелект у дронах вчиться в одних людей, як убивати інших людей.
Але при цьому, з рук в руки ще передається найстаріший у світі засіб інформації... — газета. Причому, зроблений не штучним інтелектом, а живими людьми.
Поки що передається. Поки що намагаємось вижити.
Але навіть у разі, якщо видання не виживе… Люди залишаться жити.
