У «Форсажі» автомобілі запам’ятовуються не менше, ніж герої: кожен має власний звук, силует і характер. Помаранчева toyota supra mk4 стала символом першої частини, а синій Nissan Skyline — другої. За яскравим тюнінгом стояли серійні моделі з цікавою технікою, які й без кіно заслужили місце в історії.
Toyota Supra A80 — купе, яке змінило правила гри
Четверте покоління Supra вийшло 1993 року. Під довгим капотом розміщувалися рядні шестициліндрові двигуни об’ємом 3,0 л, а найпотужнішу версію оснащували двома турбінами. На ринку США Supra Turbo розвивала 320 к. с. і 427 Н·м, мала задній привід та шестиступеневу механічну коробку передач.
У фільмі Браян О’Коннер відновлює пошкоджене купе, яке згодом отримує помаранчевий кузов, агресивний обвіс і велике антикрило. Фінальна гонка з Dodge Charger перетворила його на автомобільну ікону. Слава toyota supra mk4 тримається й на двигуні 2JZ-GTE: він став улюбленою основою для глибокого тюнінгу, хоча можливості модифікованих машин не варто плутати із заводськими показниками.
Nissan Skyline GT-R R34 — швидкість під контролем
Сріблясто-синій Skyline Браяна з «Подвійного форсажу» запам’ятався не тільки кольоровою графікою. Його серійний прототип GT-R R34, представлений 1999 року, отримав 2,6-літровий RB26DETT із двома турбінами, повний привід ATTESA E-TS та шестиступеневу механіку. Для японської версії V-spec II виробник вказував 280 метричних к. с. і 392 Н·м.
Головна відмінність від Supra — характер руху. Якщо задньопривідне купе заохочує працювати газом, Skyline використовує складну трансмісію для ефективного розподілу тяги. Саме тому обидві машини стали кумирами різних шкіл японського автоспорту. До того ж R34 продовжив гоночну історію GT-R, ім’я якого ще за часів R32 асоціювалося з численними перемогами на трасах Японії. Цікаво, що екранний Skyline був помітно яскравішим за стриманий дизайн серійного автомобіля.
Dodge Charger R/T — американська сила
Чорний Charger 1970 року Домініка Торетто втілює іншу філософію: великий V8, довгий капот і грубий рокіт вихлопу. Для серійного Charger R/T пропонували, зокрема, 7,2-літровий мотор 440 Magnum. Кіномашину легко впізнати за величезним нагнітачем, що виступає з капота, хоча її знімальне оснащення відрізнялося від заводського.
У фіналі першого фільму Charger протистоїть Supra не лише на дорозі. Це зіткнення двох культур — американських маслкарів і японських турбованих спорткарів — задає настрій усій франшизі.
Mazda RX-7 FD та Mitsubishi Eclipse — зірки вуличного тюнінгу
Червона Mazda RX-7 Домініка з першої частини мала особливу технічну рису: замість звичного поршневого агрегата на серійному FD працював компактний роторний 13B-REW із подвійним турбонаддувом. Японські ранні версії видавали 255 метричних к. с., а невелика маса та низький центр ваги робили купе чутливим до рухів керма.
Зелений Mitsubishi Eclipse Браяна запам’ятався іншим — неоновим підсвічуванням, великими наклейками й обвісом. На відміну від рідкісних дорогих спорткарів, Eclipse нагадував про доступніший бік культури вуличних перегонів: виразний образ можна було створити навіть на основі масового купе.
Honda S2000: рожевий родстер із Маямі
У другій частині франшизи Сьюкі виїжджає на рожевій Honda S2000 з мальованим декором кузова. Під оригінальним капотом цієї моделі — атмосферний дволітровий VTEC, який на американському ринку розвивав 240 к. с. Двигун любив високі оберти, а коротка механічна коробка та задній привід робили родстер особливо жвавим. Кіноекземпляр отримав додатковий тюнінг, але головна привабливість S2000 — у відчуттях від керування навіть без надмірної потужності.
Чому ці автомобілі досі культові
«Форсаж» зробив упізнаваними різні інженерні рішення: задній привід Supra, повний привід Skyline, V8 Charger і роторний мотор Mazda. Та головне — показав, як автомобіль відображає характер власника. За ефектними кадрами залишилися справжні моделі, які сьогодні цінують колекціонери й шанувальники автокультури.
