ЗГАДАЄМО УСІХ ПОІМЕННО
Такої кількості люду на мітингу з нагоди Дня Перемоги райцентр не бачив давно. Народ скупчився від Дошки Пошани аж за церкву по один бік вулиці Леніна і навпроти. Під урочисту музику завмерли солдатики-вартові біля Вічного вогню. Звітує естафета, що привезла священну землю з братських солдатських могил і починається урочистий мітинг.
Наш район провів на фронти Великої Вітчизняної близько 9 тисяч солдат і половина з них не повернулася додому. Михайлівка втратила 454 земляків, Селещина — 358, Ряське — 371, Дмитрівка — 350, Сахнівщина — 315, Кошманівка — 279, Машівка — 258. Чималі втрати понесли маленькі села району. Кожного загиблого пом’янути цього дня, віддати шану солдатським вдовам, працівникам тилу, тим, хто переніс фашистське рабство та полон у концтаборах закликав голова райдержадміністрації Олександр Прокопенко. Привітав земляків зі святом Перемоги голова районної ради Іван Скорик. Вони ж вручили ювілейні медалі тим ветеранам, кому здоров’я дозволило прибули на мітинг. Перша з них — колишня фронтова медсестричка Надія Полтавська. Нагороди, квіти, конверти. Як зазначив голова ветеранської організації Григорій Пукась, сьогодні у районі лишилося менше півсотні фронтовиків.
Зачитується Книга Слави, імена тих, хто загинув при визволенні Машівки і покоїться у нашій землі. Поряд з українськими і російськими прізвищами лунають кавказькі, азійські імена. Війна всіх шикувала в одну шеренгу і разом клала до братських могил. Лунає залп солдатського салюту. Стукає метроном. Хвилина мовчання. Панахида. Отець Анатолій вручає ветеранам вітання, освячені архієпископом Полтавським і Миргородським Філаретом.
КВІТИ ДЛЯ ПРАДІДА
«Степом, степом…», — лунає над майданом і вся маса народу рухається покласти квіти. Монолог бабусі з внучкою у натовпі біля меморіальних плит:
— Де? Де? Куди класти?
— Ось, читай: Пелих Федір Романович. Клади осюди…
Хтось приніс дорогущі троянди, хтось — тюльпани, бузок а то й пучечок конвалій. Але плити засипали квітами вщерть.
ПАРАД
І нарешті — парад. Під звуки оркестру над натовпом «виростають» один за одним малюки на татових потилицях.
Першим на площу виїжджає відкритий «УАЗ», у кабіні якого два ветерани тримають червоні прапори. Кожну одиницю техніки народ зустрічає оплесками. Напевне, якби не встигли покласти квіти до меморіалу, кидали б їх на броню. Над майданом лунає коментар:
— Парад продовжує комбінована радіостанція Р-142 для забезпечення зв’язку. Екіпаж радіостанції налічує 4 чоловіки (і далі іде технічна характеристика машини).
А в кабіні завмер солдатик, віддаючи честь трибуні.
— Рух колони продовжує плаваючий бронетранспортер хімічної розвідки, обладнаний протикульовою та протиосколковою бронею. По шосе розвиває швидкість до 100 кілометрів за годину, водою — до 10 кілометрів. Здатний долати окоп шириною до 2 метрів. Ємність бака — 300 літрів.
Із люка БТР честь параду віддає молоденький військовий у танковому шлемі. Якби у цю хвилину хтось кинув над натовпом «Ура», воно б рвонуло із неймовірною силою. Та й оте засліплене сонцем хлоп’я у формі, що салютувало машівцям білою рукавичкою, напевне відчувало не меншу бурю емоцій.
Коли урочиста частина скінчилася, машини вишикувалися для огляду. Напевно, цю техніку жодна вража сила не окуповувала так, як машівці після параду.
КОНЦЕРТ
А тим часом у Будинку культури яблуку впасти ніде. Все найкраще, що мали в репертуарі знані колективи і солісти районної сцени, дарується людям сьогодні. Концерт із 25 номерів закінчується масовим вальсом, добра сотня дітлахів із букетами перекочується до глядацької зали і роздає квіти усім, хто хоч здалеку схожий на ветерана. На жаль, серед публіки винуватців свята вже дуже мало, тому квіти перепадають глядачам кількох перших рядів. Фінальні акорди фронтового вальсу супроводжують десятки дитячих долоньок, що тремтять догори в ритмі мелодії.
СОЛДАТСЬКА КАША
Її чекали на площі із самісінького ранку. Заправлена тушонкою каша виявилася гречаною. Дух від польової кухні стояв на майданчику біля Будинку культури такий ароматний, що дехто в залі не дочекався кінця концерту. А вже коли витекла на площу вся маса глядачів, черга закрутилася широкою рікою аж до ялинок. Щоправда, рухалася швидко, бо роздавали порції військові одразу з двох боків. Кажуть, вистачило всім. Варили на 600 порцій, але народу нагодували, схоже, значно більше.
А в танцювальному залі наливали «наркомівські» сто грамів ветеранам. Винуватців свята звезли з усього райцентру, та вмістилася машівська «бойова рать» за єдиним довгим столом. На 70-річчя Перемоги стіл цей стане ще коротшим. Набагато коротшим…
Свято скінчилося пізно увечері конкурсом караоке, солдатського вальсу та тривалим кольоровим салютом із даху Будинку культури. Бачили той салют і в Селещині. І в Базилівщині.
