Вулицями міста

Справжньою «археологічною знахідкою» минулого століття можна назвати знайдений при розчищенні прилеглої території асфальт по вулиці Тельмана.
«Коли я почав зчищати бруд і землю біля двору, - каже приватний підприємець Олександр Товстий, – то дуже був здивований. Асфальтована доріжка для пішоходів «ховалася» під півметровим шаром бруду та пилу. Якість «знахідки» дуже хороша. Доріжка від автодороги відокремлена бордюрами. Гадаю, що якби вчасно відповідні служби зчищали увесь цей бруд, то людям не потрібно було б ходити по дорозі, наражаючи себе на небезпеку від проїжджаючих автівок». Такого роду «археологічну знахідку» можна відкопати і на старій горі (вул. Корзуна) і по вулиці С. Білохи. Там земельні зсуви теж поховали тротуар. Можливо, дешевше буде розчистити доріжки, ніж вкладати асфальт на змішане із землею та пилом сміття…
Смітники, смітники… Вони скрізь і всюди. Різних розмірів та одного наповнення. У сміття викидають і будівельний непотріб, і побутові речі, і відходи від домашнього господарства. А що вже говорити по пляшки та папір. Найстрашніше те, що ми поволі почали звикати до вигляду сміття на вулиці, у парку, лісосмузі чи навіть біля свого власного будинку або організації, де працюємо.
Такий вигляд має смітник біля невідомчої охорони. Його ніхто не прибирає. Хоча, як кажуть мешканці сусідніх будинків, приїздив трактор і все згріб на кучу. Куча утворилася чимала. Скоро не видно буде не те що парканів, а й самих будинків. І як завжди у таких випадках, ніхто не знає, чиє то сміття…
Їзда на велосипеді вважається гарним способом підтримувати чудову фігуру. Останнім часом на велосипеди справжній бум. Така техніка стала потрібної чи не в кожному господарстві. Малі й великі, з різними статками та посадовими обов’язками, всі пересідають на простий і економний вид транспорту. Крім того, він екологічно чистий. Коли починаються весняно-польові роботи, власники городів до велосипедів причіпляють металеві візочки на колесах заводського або ж власного виробництва. Вигідним велосипед став і для людей, які живуть у мікрорайонах Вовча, Заяр, Молодіжний. На роботу у центр вони теж добираються на велосипедах. Знаю одну свою знайому, яка їде на велосипеді з Ковалевщини у мокасинах, а на роботі перевзувається у модельні туфлі.
Рейсовий автобус, яким можна під’їхати до потрібної зупинки, (бо він курсує від однієї крайньої точки міста до іншої) їздить тричі на день. Тож у більшості гадячани йдуть пішки, викликають таксі або їздять велосипедами…
Шумить-гуде недільного ранку центральний ринок. Активна торгівля відбувається не лише на території ринку, а й біля нього. Прямо під знаком «Стоянка заборонена» жваво торгують кормами для домашньої птиці. Під знаком і містове беруть – 4 гривні. Ми вже писали про стихійні ринки, які з’являються дуже швидко, і якщо потім у продавців запитати, хто дав дозвіл на торгівлю у невідведених місцях, відповідь дають дуже швидко - торгуємо тут вже давно і платимо за місце постійно. На запитання «Чи не краще було б торгувати на ринку?» чую цікаву відповідь: «Так нас там ніхто не бачить.» А те, що тут, на дорозі, мішками, ящиками і клунками перекривається рух і видимість для транспорту, нікого не цікавить. Не дай Боже потрібно буде проїхати кареті «швидкої допомоги» чи пожежникам на ринок. Їхнє вчасне прибуття на місце виклику ставиться під великий сумнів…

Логін:
Пароль:
запам'ятати