Музей Панаса Мирного один з найбагатших музейних закладів України за кількістю раритетних експонатів. Вони точно відтворюють інтер’єр садиби, як це було за життя письменника.
«Лихі люди», «Хіба ревуть воли, як ясла повні», «Повія». Саме за цими творами ми знаємо Панаса Мирного. Він народився 13 травня 1849 року у Миргороді. Батько письменника був бухгалтером повітового казначейства, а мати, хоч і не знала грамоти, могла до самого ранку розповідати синові казки.
Коли Панасу Рудченку було 7 років батьки переїхали до Гадяча. З 14 років, після закінчення повітового училища, він уже працює чиновником у повітовому суді. Займається самоосвітою. З 1871 року живе і працює у Полтаві. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар’єра, хоча він і був сумлінним працівником і досяг високого чину дійсного статського радника. Йому більше подобалося писати.
У доробку письменника понад 700 віршів, оповідання. Всі вони дожили до нашого часу завдяки тому, що письменник зберігав їх у скрині для сала. Тому під час обшуку в його оселі заборонених політичних рукописів не знайшли.
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року від інсульту. Але і нині інколи нагадує про себе. Вночі, кажуть, ходить своїм маєтком.
Працівники музею припускають, що душа Мирного не може знайти собі спокою через вимушене перепоховання у 1936 році. На кладовищі? де він був похований? побудували завод «Лтава», а прах письменника перенесли до Зеленого гаю у Полтаві по вулиці Карла Лібкнехта. Щоб упокоїти душу Панаса Яковича, співробітники музею щороку, у день його смерті замовляють молебень у Свято–Успенському соборі.
