Зараз Олег Лисенко живе у Голландії і періодично радує своєю віртуозною грою мешканців Нідерландів, Франції, Бельгії, Італії… І ось у розпалі травневих свят музикант відвідав рідні для нього Нові Санжари. І у невеличкому, але по-домашньому затишному, залі музичної школи дав чудовий концерт для жителів містечка.
Коли Олег Лисенко з’явився на сцені, зал одразу затих і протягом кількох хвилин не було чути нічого, окрім порипування стільців. А музикант все не починав грати. Пауза тривала… Непідготованому глядачу можна було подумати, що заїжджа зірка зумисне випробовує терпіння залу. Але — ні. Музикант просто зосереджувався, налаштовувався на відому лише йому хвилю, яка допомагала йому створювати чарівну і неповторну музику. І коли музикант, нарешті, заграв, зал наповнився такими мелодійними звуками, що глядачі затамували подих і, здавалося, навіть боялися видихнути. Коли чергова мелодія затихала, музикант підводився зі свого стільця і дякував глядачам за увагу напівпоклоном. А ті, в свою чергу, відповідали йому вдячними оплесками. Варто зауважити, що в залі того вечора зібралися справжні шанувальники високої музики. Можливо, саме тому частина місць так і залишилися незайнятими. Що ж, лишається тільки пожаліти тих, хто не зміг хоча б на годину полишити більш важливі, на їх думку, справи. Вони дійсно багато втратили…
Але повернімось до концерту. Олег Лисенко одразу швидко і впевнено заволодів увагою залу. І майстерною грою, і невимушеними розмовами у паузах між номерами.
— Я пригадую, як прийшов записуватися до нашої музичної школи, — посміхаючись, розповідав музикант. — Хотів грати на фортепіано. А Микола Порфирович Бондаренко — мій перший музичний вчитель — подивився і сказав: «Хороший хлопець — буде грати на баяні!».
Після таких зізнань Олег знову брав до рук акордеона і грав — то щось зарубіжне і класичне, то більш знайоме і майже рідне. Так, коли музикант заграв мелодію із кінофільму «Мій лагідний та ніжний звір», один із глядачів пошепки сказав із неприхованим захопленням: «Оце наше! Це — наше!». Більшість зіграних того вечора мелодій Олег Лисенко комусь присвячував — рідній мамі або своїм першим вчителям музики. Були присвяти і самому Олегові — це вийшли на сцену його батько — Лисенко-старший — та перший вчитель — Микола Бондаренко. Вони виконали для сина та учня композицію «Я тобі свою пісню дарую». І порадували цим і самого Олега, і глядачів у залі.
Але, ні для кого не секрет, що все добре колись закінчується. Добіг до кінця і концерт Олега Лисенка. Глядачі аплодували музикантові стоячи, дарували квіти і дякували за отримане задоволення. Від колективу музичної школи із вдячними словами виступила директор Ірина Сергєєва. Вона, зокрема, висловила загальне сподівання — ще раз почути Олега на новосанжарській сцені. І музикант, наслідуючи одного із героїв мультфільму, обіцяв обов’язково повернутися і ще раз подарувати новосанжарцям свою неповторну музику.
