«Эй, дэФушка, не прАхАдите мимА…», або як виші боротимуться за своїх студентів

Те, що танки бруду не бояться, відомо усім. Аналогічно ситуація складається із кременчуцькими вишами, котрим абсолютно не страшні ані криза, ані щорічне скорочення кількості абітурієнтів.
Як би не нагнітали ситуацію загальнодержавні та міські засоби масової інформацію, безупинно повторюючи, що дітей мало і платити їм нічим, бо у їхніх батьків немає роботи, а відповідно, і грошей, тим не менше, знижувати вартість навчання не збирається жоден заклад вищої та середньої спеціалізованої освіти у місті. Навпаки, незважаючи на всі негаразди, ціни обіцяють іще підвищити.
- Підвищення вартості навчання не уникнути, і викликано це, насамперед, інфляцією, – коментує ситуацію відповідальний секретар приймальної комісії КДУ Сергій Черненко. – Щоб визначити нові ціни, треба помножити ціни 2009-го року на цьогорічний коефіцієнт інфляції.
Ця процедура обов’язкова. І вже вона відчутно вдарить по народному гаманцеві. При цьому не виняток, що виш взагалі перегляне ціни і приплюсує до них ще пару тисяч на свою користь.
Деякі спеціальності у наших КДУ, КУЕІТУ та КІДУЕП коштують не набагато менше, ніж у обласних та столичних вишах. Топ-місця дістаються традиційно гуманітарним спеціальностям (вони найбільш затребувані та, відповідно, найдорожчі. Ціни на деякі з них доходять до 10 тисяч грн. на рік) – це право, переклад, економіка, менеджмент, видавнича справа, документознавство. Воно і не дивно, що до цінової конкуренції освітні заклади вдаватися не збираються, адже конкурси на ці спеціальності були і залишаються високими, ніякі демографічні ями та кризи цьому не перешкода.
Головними принципами, за якими заклади вищої освіти боротимуться за своє місце під сонцем, є “напрацювання матеріально-технічної бази”, “підвищення професійного рівня викладацького складу”. Це завжди – будь ласка, але хто ж оцінюватиме якість викладання та багатство бібліотеки чи спортзалу, якщо студенти елементарно не зможуть оплатити навчання? Однак, як свідчить практика, охочі завжди знайдуться.
- Навіть на спеціальності, на яких відсутня бюджетна форма навчання, бажаючих більш, ніж місць (це стосується «Права»), – продовжує Сергій Черненко. – А там, де є бюджет, взагалі по 6-8 чоловік на місце. На «Документознавство», наприклад, було 8, а на «Комп’ютерну інженерію» – 5,5. Однак вважати минулорічний конкурс об’єктивним не можна, адже 2009-го один абітурієнт міг одночасно подавати документи на безліч спеціальностей.

Викладачі підробляють рекламними агентами
Практично всі заклади вищої освіти вже кілька років практикують схожі методи заохочення молоді – засилають своїх викладачів з різних кафедр та факультетів до шкіл і технікумів. Потенційних абітурієнтів збирають докупи, і представник ВНЗ розповідає їм про заклад, його неабиякі переваги перед іншими, доступні ціни, унікальні спеціальності та насичене студентське життя. Часто розповідь підкріплюється відеорядом (завбачливі виші готують презентації та справжні відеоролики про заклад), а також супроводжується роздатковим матеріалом у вигляді брошур, проспектів чи прайс-листів.
Окрім безпосереднього спілкування з випускниками, традиційним методом заохочення є реклама у ЗМІ та проведення днів відкритих дверей. Та головне, що спрацьовує на 100%, – це сарафанне радіо, – що б там не писали та не показували по ТБ, думка кума-свата-брата завжди найавторитетніша.

Медиків вистачить на всіх…
- Головна причина, з якої до нас ідуть вчитися, – це атмосфера закладу, – переконаний директор медичного коледжу Володимир Литвиненко. – Ми все життя дотримуємося єдиної лінії поведінки – добре і дружнє ставлення до студентів. Професія медика завжди була і залишається популярною. Звісно, є деякі труднощі, але особливих проблем із недобором не виникає. Раніше справді був більший конкурс, по 5-6 чоловік на одне місце, зараз маємо 2. Але я можу запевнити всіх – суспільство без медиків не залишиться.

… Бухгалтерів та пілотів теж
Непогано ситуація складається і в інших закладах.
- Ми показуємо нашу базу, доводимо до відома абітурієнтів, що у нас працюють висококваліфіковані викладачі, – розповідає заступник голови приймальної комісії Кременчуцького льотного коледжу НАУ Юрій Стущанський. – Маємо не навчальний, а справжній діючий аеродром (на відміну від наших колег в інших льотних коледжах країни), тобто у студентів є реальна можливість здобути не лише теоретичні, а й практичні знання. Щодо конкурсу, то він завжди був на всі спеціальності, без винятку. На пілотів – троє чоловік на місце (хоча раніше доходило до 6), на економічні спеціальності – 2-3, на технічні – двоє.
Ознайомлюючись з офіційними сайтами головних кременчуцьких вишів (найбільш цікавила рубрика “Абітурієнту”), склалося враження, що їх створювала одна людина. Усі ВНЗ “прекрасні”, якість освіти пропонують “безпрецедентну”, фахівці такого “високого рівня”, що аж страшно, а ціни на все це “щастя” чомусь не вказують…

Логін:
Пароль:
запам'ятати