«Кру, кру, кру», — ці звуки вже стали звичними для робітників підстанції. Це кричать двоє пташенят чорних воронів. Голосним криком вони вимагають від людей їжі. «Вгавкалися вони вже нам. А шо робити? Приютили — тепер годуємо», — бідкається Валерій Самарський, черговий по підстанції.
Пташенят чорних воронів принесли співробітники «Полтаваобленерго», котрі обслуговують лінії електропередач у Кобеляцькому районі. Чорні ворони часто в’ють гнізда на опорах електромереж. І заради дотримання правил безпеки робітникам доводиться скидати їх на землю. Часто там сидять молоді ворони, які ще не вміють літати. Більшість пташенят або розбиваються об землю, або стають жертвами хижих тварин.
У квітні, під час планових робіт, було скинуте чергове гніздо воронів. У ньому знаходилися двоє вже величеньких пташенят, які, випавши, практично не травмувалися. «Ремівці» підібрали їх і принесли на підстанцію. «До нас всю живність несуть. А собаки самі приходять, особливо зімою», — пояснює Самарський. За його словами, лише за останні три-чотири роки на підстанції жили близько двох десятків собак. З часом деякі з них самі йдуть, інших забирають додому робітники. Ось і зараз там живуть Юлька і Вітька, названі на честь відомих персонажів української політики.
Собаки сприйняли нових постояльців досить дружелюбно. Навпаки, самі ледве не стали жертвами дорослих круків. «Боже, як прилетіли двоє взрослих, як напали на собак, — розповідає Валерій Самарський. — Та шо там на собак, чуть мені не попало від них». Дорослі круки прилетіли, почувши крик пташенят. Кілька днів вони навідувалися на підстанцію охороняти малечу. Дещо пізніше з’явилася одинока кручиха. Водночас нападаючи на всіх сторонніх, птахи навіть не пробували годувати пташенят. Функцію годувальників взяли на себе люди. Валерій Самарський та його колеги Олексій Павленко і Сергій Ященко почали по черзі носити воронятам з дому їжу. Пташенята їдять м’ясо, сало, ковбасу, не гребують навіть локшиною. Також «ремівці» копають для них земляних черв’яків і ловлять хрущів.
Вдень крученята гуляють по території, а вночі заходять у гараж. Там люди вимостили їм своєрідне гніздо.
Робітники називають птахів бройлерами. «Хтось вдома птицю на м’ясо держе, а ми цих двох вигодовуємо», — сміється Самарський. Він розповідає, що пташенята страшенні ненажери. Годувати їх доводиться ледве не через півгодини. «Ось дивіться, двісті грам ковбаси влупили — і не лисі», — демонструє чоловік апетит птахів. Поївши, одне крученя відходить убік і вмощується на ганку будівлі, щоб погрітись на сонці. Інше починає ганятися за собаками.
Любов до всього живого є своєрідною традицією сім’ї Самарських. Рік тому Лідія Тригубенко, теща Валерія, тиждень годувала собаку, який впав у відкритий водопровідний колодязь. Аж доки тварину не визволили «еменесники». «У мене й дружина Анжела така сердобольна, — додає Самарський. Недавно йожика з канави витягувала».
Робітники підстанції сподіваються, що через кілька днів пернаті постояльці їх покинуть, навчившись літати. Чоловіки думають, що ворони й поселяться десь неподалік.
