Я протягом всієї каденції свого депутатства стараюсь переконати своїх колег працювати в рамках чинного законодавства. Особливо це стосується селищного голови Андрія Реки. Андрій Олександрович у нас дуже запальна, ініціативна людина. Він є рушієм майже всіх ідей щодо поліпшення та розбудови селища. Його працелюбству та молодечому завзяттю можна лише по-доброму позаздрити. Але всі його дії чомусь мають «показушний» характер. Незважаючи на те, що селищний комунгосп ледве зводив кінці з кінцями, при наявності легкового автомобіля в селищній раді, Андрій Река вирішив придбати не просто легковик для власного використання, а й для підняття своєї значимості. Переплюнувши тим самим районного та обласного губернаторів. І ніхто не посмів перечити. Хоча у тому ж комунгоспі екскаватор та інші транспорті засоби як морально, так і технічно зношені. І за кошти, витрачені на покупку цієї транспортної одиниці, яка відноситься до представницьких, можна було купити не один екскаватор і не один асенізаційний автомобіль чи направити ці кошти на нагальні потреби.
Якщо сьогодні вночі Андрію Олександровичу наснився сон, то до обіду він обов’язково повинен бути втіленим у життя. Таке життєве кредо нашого селищного голови. Не зважаючи ні на що! Чому його повинні цікавити інші принципи, правила співжиття, інші проблеми, які потребують нагального вирішення? Адже Нові Санжари він вважає своєю вотчиною! Саме тому Андрій Олександрович за допомогою ЗМІ впевнено переконує всіх в тому, що він і зодчий, і КРУ, і прокурор (хоча має диплом зоотехніка). Саме тому в селищі споруджуються ті об’єкти та виконуються ті роботи, які «наснились» селищному голові. А в черзі до вирішення залишаються питання реконструкції водогонів, благоустрою вулиць та інші, ініціаторами яких є громада.
Всі ідеї перекручуються під Реку. Згадаймо Алею Вічної Слави. Ініціаторами даного проекту були ветерани та жителі всього району, а не тільки селища. Проект був обговорений і схвалений депутатами районної ради, яка навіть виділила на нього кошти. Але їх сподівання залишились наївною ідеєю лише тому, що не назвали співавтором Реку! Неподобство! Забули, з ким мали справу. Як результат — три роки ігнорується рішення, знецінюються кошти (також громади!). Чекали до тих пір, доки не «наснився сон»… І за лічені дні (хоч і тяп-ляп), але на тому ж місці народився просто на очах парк Матері. І знову герой і автор в одній особі, знову ЗМІ, улюблені фотокамери…
Ви знаєте, Андрієві Олександровичу дуже повезло: головний архітектор району зголосився бути в нього прорабом та пособником. І всі ці роки добросовісно виконує всі його забаганки і ніколи не перечить. То Бескоровайний відстоював, вимагав, доказував, контролював. А щодо Дриги — Андрію Олександровичу добре відомо, що цей посадовець самостійно не ініціює, не організує, не проконтролює. А тому, щоб не даремно штани протирав, зарахував його у «свій штат» із величезною економією та зиском: зарплату платить райдержадміністрація, погодження гарантовано і, нібито, дипломований зодчий…
Тому не потрібно дивуватись відсутності художнього смаку та невідповідності вимогам щодо розміщення та дизайну малих архітектурних споруд. Як і тому, що у центрі селища споруджується будівля комерційного призначення, яка кардинально різниться від того проекту, на який давали згоду депутати.
Жодного громадського слухання! Невже жителям селища не цікаво послухати звіт чи план щодо використання коштів? Дізнатися — на якій підставі ту чи іншу земельну ділянку для розміщення конкретного об’єкта надають саме цій особі (чи підприємству), а не іншій? Адже влада зобов’язана працювати прозоро. Чому не проводяться аукціони? Чому не обговорюються проекти? Чому закритий доступ до інформації щодо наявності вільних земельних ділянок? Першими про це дізнаються лише наближені особи селищного голови.
Ви запитайте у тих же підприємців: чи у рівних умовах вони здійснюють діяльність? Прокурора також не цікавлять численні факти порушення чинного законодавства. За моїм глибоким переконанням, ситуація так склалася тому, що відповідальні посади у нас займають випадкові люди, які звикли ховатись за чиєюсь спиною, і мізків у них вистачає лише на те, щоб виконати чиюсь волю. У них відсутнє поняття професійної честі. Головне — «тримати ніс за вітром». Саме тому громада позбавлена права участі у розбудові селища, району і держави. Адже так легше потім буде списати все на когось, в тому числі на Реку. Адже це він керував — нехай і відповідає, а ми лише споглядачі. Споглядайте, але державна казна вчасно і щомісячно проводить вам оплату, мабуть, не за споглядання того, «куди крива виведе»…
У нас в районі ні прокурора, ні архітектора немає, а є просто дві фізичні особи, які випадково потрапили на дані посади. За самовільне будівництво чи дрібні якісь порушення чинного законодавства, невиконання розпорядчого акту дрібного чинуші швидко відповідний циркуляр знаходиться. А от питання привласнення та перевищення владних повноважень селищним головою (і не тільки ним), нецільове використання коштів, земельні питання залишаються поза увагою.
Ви пам’ятаєте, з яким запалом у минулому році Андрій Олександрович взявся за боротьбу із алкоголізмом, продавцями пива? У примусовому порядку Река закривав магазини, безкарно, навіть із залученням працівників міліції, перешкоджав здійсненню діяльності окремим підприємцям. Зійшло з рук. Але в минулому році пиво вважалось безалкогольним напоєм, а в нинішньому — закономірно та на законодавчому рівні віднесено до алкогольних напоїв. Але та піар-кампанія завершилась. Зараз погляди Андрія Олександровича кардинально змінились. Сьогодні він зрозумів, що для підприємця на першому місці залишається отримання прибутку (і це вірно). І сьогодні він уже згоден надати право на розміщення павільйону для торгівлі алкогольними напоями поряд з дитячим майданчиком, пляжем, дитячими оздоровчими закладами! Оце і вся принциповість та моральність…
Чомусь народжується нова зупинка біля парку Перемоги паралельно з павільйоном підприємця Бульбахи… Якщо це додаткова зупинка без знесення існуючої за мостом, то це добре. Але чому майданчик біля неї готується для торгової точки саме Бульбахи? Готується без об’яви аукціону, конкурсу? Чому Бульбаха не розмістить об’єкт торгівлі (за його словами — кульками, морозивом, соками) в самому парку? Чи не тому, що затрати там потрібні більші? Тому, що там потрібно облаштовувати майданчик, закуповувати обладнання для відпочинку та огорожі? Надайте свої проекти, дайте можливість громаді вибирати. Можливо, переможе саме проект Вікторії Бульбахи, але це буде вибір громади, а не мій, Сергія Бульбахи чи Андрія Реки!
Я бажаю, щоб усі юридичні особи та фізичні особи — підприємці працювали в рівних ринкових умовах, а не за правилами, які встановлюють особистості (незалежно від їх посади). Саме за таких умов ми зможемо давати оцінку зробленому, отримувати задоволення, гарантовані законом прибутки, а також обирати кращих. І нехай творять ті, кому це дано Богом, а не владою. Справжні зодчі, а не самозванці.
