— Ви тільки обіцяєте, — сказала вона. — На минулих виборах казали, що відремонтуєте нам клуб і дорогу, але нічого не зробили!
Про те, що соціальна угода, яку дійсно було укладено між районною організацією Партії регіонів і Кунівською сільрадою на минулих виборах, не виконана з тієї причини, що регіонали не були при владі. Ольга Юріївна не захотіла слухати і вийшла з кабінету.
Відвідувачі Микола Слісаренко і Зоя Гладка повідомили, що в селі іде велика агітація за Юлію Тимошенко, а Януковича — гудять. Хоч багато людей знають, що депутати від Партії регіонів допомагають матеріально ветеранам, одиноким пристарілим, багатодітним сім’ям, не маючи змоги вирішувати кардинальні проблеми виконавчої влади. Адже при владі в районі — «помаранчеві».
Вони показали нам клуб, про який ішла мова в згаданій угоді. Сказати, що він потребує ремонту — це далеко не в повній мірі змалювати той стан, до якого доведена ця будівля. Знаходиться вона за декілька десятків кроків від сільради. Вона нагадує скоріше смітник, а не діючий заклад культури. Довкола — купи сміття, битої цегли. З тильного боку всі шибки у вікнах вийняті, двері розбиті. Усередині — справжнє звалище пляшок і різного непотрібу. Враження таке, що поблизу не ступала нога людини.
Але це не так. Люди говорили, що тут регулярно проходять концерти художньої самодіяльності, різні зустрічі. Хвалили завідуючу клубу Валентину Уткіну, яка дуже віддана роботі, старається принести односельцям радість від спілкування й участі в самодіяльних гуртках. Ось і нещодавно проходила в клубі посвята в козаки, — створена в селі козацька застава. Новоспечені кунівські козаки пообіцяли стежити за порядком у селі, дотриманням законності шляхом співробітництва з міліцією.
— А хто у вас тут дільничний міліціонер? — запитую у людей.
Прізвища ніхто не назвав.
— Якби частіше бував тут, то вікон не розкурочили б і дверей не познімали, — зауважив один літній чоловік.
По всьому видно, що нинішня влада не має впливу на суспільну ситуацію в цьому населеному пункті. Що для цього треба, аби навести елементарний порядок?
З приводу цього пригадали анекдот з колгоспних часів. Іде правління, розглядають різні пропозиції, щоб поліпшити стан занедбаного господарства. Усяке пропонують, а один дід сидить і все бубнить собі під носа: «Фанери треба, фанери треба…»
— Діду, яка ж ваша пропозиція? — спитали старого.
— Так ото я й кажу, що потрібна фанера! Побудувати літак — і полетіти з цього колгоспу куди-небудь подалі…
А кунівчанам, мабуть, віник потрібен.
