Один вибрав волю, інший – тюремну камеру…

Героїв цієї історії життя поставило перед вибором. І якщо один із них зумів зробити правильні висновки і повернувся до нормального життя, то інший обрав в’язницю.
Сергій мешкав у одному із новосанжарських сіл. Ріс у неповній сім’ї – без батька. У школі навчався без особливих успіхів. Але до проблемних підлітків ніколи не належав. На нього не скаржилися вчителі, та й поза школою він ніколи не потрапляв «на олівець» правоохоронцям.
І ось так хлопець жив, здавалось, звичайнісіньким життям. Але одного дня під час чергової операції районних правоохоронців був ними затриманий. У неповнолітнього хлопця знайшли та вилучили пакетик із висушеною коноплею. Як запевняв сам Сергій, рослину він зірвав у сусідньому дворі та зберіг суто із цікавості. Хотів спробувати, але не встиг… Юнак був засуджений за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України і отримав рік «умовно». Він був поставлений на облік до кримінально-виконавчої інспекції. Тепер Сергій мав періодично, разом із матір’ю, з’являтися до інспектора для проведення профілактичних бесід.
- Коли ми вперше зустрілися із Серьожею, то я одразу побачила, що цей хлопець зовсім не «втрачений», – говорить старший інспектор кримінального-виконавчої інспекції в Новосанжарському районі Людмила Середа, - Він ішов на контакт, уважно слухав усе, що йому розповідали. І було помітно, що він дійсно потрапив до нас, можна сказати, майже випадково. Якби не надмірна підліткова цікавість, то він навряд чи сидів би переді мною…
Людмила Леонідівна розповідала Серьожі все те, про що зазвичай говорить усім іншим своїм підопічним. Наводила негативні приклади вживання коноплі та інших наркотичних засобів, пояснювала шкідливість їх впливу на психіку молодої людини. Але, зазвичай, найкраще впливає на відвідувачів її кабінету така собі книжечка, яка називається просто: «Не повторюйте наших помилок». У цій книзі надруковано листи ув’язнених підлітків, які у свій час не зуміли зупинитися і врешті-решт опинилися за ґратами. У своїх листах вони писали про своє далеко не романтичне життя на «зоні». Як правило, демонстрація цієї книги справляє на підлітків неабияке враження і змушує по-серйозному замислитись. Не винятком став і Сергій. Уже через невеликий проміжок часу після проведення профілактичних бесід хлопець почав змінюватися. Як зазначала його мама, він став більш відкритим у спілкуванні з нею, більш контактним та комунікабельним. Можливо, це стало наслідком професійного підходу інспектора до своєї роботи, а можливо, Сергій і сам багато чого усвідомив.
Ніхто не помітив, як збіг рік умовного строку Сергія. І сьогодні він уже не відвідує інспектора Людмилу Середу. Хлопець зробив свій вибір на користь нормального життя – навчається у полтавському ПТУ, мріє про роботу і вже зовсім не цікавиться коноплею…
А от з другим героєм цього матеріалу все склалося зовсім по-іншому. Олексій теж був із неповної сім’ї. Його батько помер, лишивши матері лише нестатки та купу голодних дітей. Хлопець малку був, як прийнято говорити, «проблемним». Ріс на вулиці, а тому і жити намагався за її законами. До пори до часу проблем із міліцією Олексій не мав. Аж поки одного зовсім не прекрасного дня хлопець поліз до чужої оселі. Украсти то він украв, але радості від того не отримав. Досить швидко був затриманий районними правоохоронцями. Хлопця засудили за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу і він отримав 3,6 роки позбавлення волі. Умовно, щоправда. Ще й з іспитовим терміном строком на один рік. Він також потрапив на облік до Людмили Середи. Але з цим підлітком інспектору довелося значно важче.
- На контакт він практично не йшов. На бесіди якщо і ходив, то лише під тиском, – розповідає Людмила Леонідівна, – Він не виказував і страху перед колонією для неповнолітніх. Зрештою, в ній і опинився…
Олексій скоїв крадіжку в період випробувального терміну, а тому його умовний строк одразу перетворився на справжній. Хлопець потрапив до Кременчуцької колонії для неповнолітніх. Під час відбування покарання у виправному закладі юнак вів себе добре, а тому, відбувши половину строку, вийшов за умовно-достроковим звільненням. Але на волі довго не затримався. Через три місяці Олексія затримали за численні епізоди крадіжок і відправили вже у дорослу в’язницю досиджувати перший строк, до якого додали термін за нові злочини.
- Знаючи, що знову «сяде», він зовсім тим не переймався, - говорить Людмила Середа, - Говорив, навіть, що йому там краще!
І поки Сергій навчається, думає про майбутню роботу, можливо, про створення власної родини, Олексій «мотає» кількарічний строк у тюремній камері. Кожен з них зробив свій вибір і сам обрав життя, яким він хоче жити. Про цей вибір потрібно пам’ятати всім. Адже переступити межу між нормальним життям та існуванням за ґратами досить легко. А от повернути все назад – практично неможливо…

Логін:
Пароль:
запам'ятати