27 травня в Кобеляках відбулося засідання «круглого столу» за участю представників влади, громадських та учнівських організацій. Мова знову йшла про необхідність облаштування місця, на якому можуть збиратися школярі під час «випускних».
Цього разу від розмови до справи минуло не два роки, а два дні. Уже в суботу, на кручі, якою закінчується вулиця Комсомольська, закипіла робота. Локомотивом, як часто це буває в Кобеляках, виступив депутат міськради Олександр Бистряков. Він протягом одного дня знайшов техніку, будматеріали та бетонозмішувач і власним прикладом задав темп роботі. Разом із Бистряковим на будівництві альтанки в суботу трудилися співробітники райради Олександр Міщенко і Василь Мірошніченко та кілька юнаків, в основному однокласників Олександра Бистрякова-молодшого.
Та, як виявилося, в цілому добра справа розпочалася з конфліктної ситуації. Адже будівництво, розпочате без будь-яких дозволів, а головне — на чужій землі. Власником земельної ділянки, на якій планують збудувати альтанку, є житель Кобеляк Віктор Зацеркляний. І, за його словами, ніхто у нього дозволу на початок робіт не питав.
«Взагалі-то, розмова про альтанку років зо два тому була, — розповів Зацеркляний. — Говорив зі мною міський голова Олександр Ісип. Просив як патріота Кобеляк уступити місту для благої цілі «сотку» землі. Я погодився, але за умови, що міська влада мені безкоштовно документи переробить. У мене ж державний акт на цю землю є».
Віктор Зацеркляний запевняє, що після тієї розмови із міським головою ніхто з ним не контактував, тим більше — не переробляв документи. Чоловіка обурив той факт, що його навіть не повідомили про початок робіт, не узгодили межі ділянки, яку він готовий пожертвувати на благо громади. Свої претензії він почав висловлювати ще в суботу. «Я Саші (Бистрякову — редакція) кажу: «Ти б до себе в двір чи на підприємство отак просто когось би пустив?» Ні, звичайно. І ніхто не пустив би. Та й бачу, що земельки під альтанку піде не «сотка», а «сотих» 7–8. А це вже, вибачте, забагато».
Зацеркляний розповів, що роботи по укріпленню схилу на приватизованій землі він веде 18 років. І за цей час поніс величезні матеріальні затрати. «Я туди 6 тисяч кубів грунту завіз, — стверджує чоловік. Знаю, в це важко повірити, але це так. І тепер віддай оце дяді? Та хто мене нормальним назве?»
Уже у понеділок, через два дні після початку будівництва, Віктор Зацеркляний пішов у «коридори влади». І повернувся ні з чим. У міськраді його направили до Володимира Жукова, як до ініціатора побудови «Альтанки випускників». А в раді районній виявилося, що її голова у відпустці. Його підлеглі відповіли Зацеркляному: «А ми думали, з Ісипом усе узгоджено». Коло замкнулося.
«Який я роблю висновок? — підсумовує власник землі. — На сьогодні я нікому і нічого будувати не дозволяю. Дозволю лише тоді, коли матиму на руках новий, перероблений державний акт на право власності на землю. «Сотку» для доброї справи я готовий віддати. Або нехай викупляють у мене землю. Хоч і всю. Якщо ж будуватимуть далі… Я не суперечитиму. Просто потім подам до суду, виграю справу і заберу споруду собі».
Ось така ситуація. Є добрий задум, і є приватна власність. Є влада і один звичайний громадянин. І між ними виник конфлікт інтересів. Його потрібно вирішувати. Як витримає влада цей іспит на професійність та цивілізованість — дізнаємося дещо пізніше.
