У Кременчуцькому краєзнавчому музеї - страшенно гарна виставка старих фотографій із приватних колекцій кременчужан. Називається вона дуже романтично – «Кременчужан прекрасные черты появятся, и растворятся снова...» В експозиції представлені фотографії кінця 19-го та 20-го століть. Там такі обличчя! Як сказала одна пані, «благородні». Усі вони жили у Кременчуці. Долі багатьох невідомі. Але залишились фотографії.
Найбільше враження на нас справили дві фотографії. На одній зображені чотири зовсім юних сестри милосердя – треба розуміти, перед відправкою на фронти Першої світової війни. Ніхто не знає наразі, чи повернулися дівчата з фронту, чи вціліли? А фотокартка залишилась.
На другому фото – портрет жінки, молодої і гарної. Її звали Соня. На зворотному боці фотокартки написано її рукою: «І тяжко, і радісно на серці. Тяжко, як думаю про майбутність України...» Дата – 1918-й рік. Внизу, вже іншою рукою, приписано: «Соня застрелилась 20 вересня 1920 року». Ми ніколи не дізнаємось, чому вона це зробила. Можемо лише дивитися на фотографію. Ви теж можете її побачити. Вона гарна.
