Редактор Миргородської газети скаржиться на міжрайпрокурора та його заступницю

Редакція «Новин Полтавщини» отримала відкрите звернення від головного редактора миргородської газети «Валеологія плюс» Миколи Марченка. Нижче пропонуємо повний текст листа.

«До 1998 року я працював у ЗОШ № 9 м. Миргорода учителем української мови та літератури. Був звільнений із роботи з грубим порушенням законодавства. Подав у Миргородський місцевий суд позовну заяву про незаконне звільнення та поновлення на роботі. Директор цієї школи надавав у суд підроблені документи.
Надав у суд до 20-ти підроблених документів з гербовою печаткою і за своїм підписом. По фактах підробки документів я декілька разів звертався у Миргородську міжрайпрокуратуру (скарга від 10.07. 2001 року з копіями документів і т.д.).Із незрозумілих причин кримінальна справа і по сьогоднішній день не порушена. Не встановлено, з якою метою здійснювалися підробки та чи за власною ініціативою директора, чи за намовлянням посадових осіб суду і т.п.
Рішенням суду від 06.05.1999 року мені у задоволенні позовних вимог відмовили.
На рішення місцевого суду я подав касаційну скаргу. Але справу довго не призначали для розгляду в касаційному порядку.
На свої неодноразові звернення в обласний (апеляційний) суд, а потім і в прокуратуру Полтавської області отримував від цих структур відповіді, що справу призначено для розгляду в касаційному порядку, а тому підстави для реагування відсутні.
Одночасно Миргородський міськрайонний суд протягом 2000–2002 років направляв у відділ субсидій Миргородського міськвиконкому довідки, що я є незаконно звільненим із роботи, але з певних причин на роботі поки що не відновлений.
Тим часом посадовими особами суду із справи було вилучено та знищено касаційну скаргу і документи, що до неї додавалися. До того ж значна частина їх була документами-оригіналами.
А на початку 2003 року я отримав повідомлення із апеляційного суду Полтавської області, що мені відмовлено у прийнятті касаційної скарги в зв’язку із пропуском строку на оскарження рішення суду від 06.05.1999 року.
По фактах знищення документів посадовими особами суду мною була подана скарга в Миргородську міжрайпрокуратуру про порушення кримінальної справи. Прокуратура протягом трьох років відмовляла у порушенні справи, а Великобагачанський районний суд усі 3 роки постанову прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи скасовував.
Не дивлячись на факти, Миргородська міжрайпрокуратура підробляла постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по факту знищення документів посадовими особами Миргородського міського суду, вказуючи у постановах завідомо недостовірну інформацію. Ігнорувала документи , надані прокуратурою області та особисто мною. Крім того тогочасне керівництво прокуратури зі справи вилучило та знищило пояснення бувшого голови суду Яворовенка В.С.
Чергова постанова Миргородської міжрайпрокуратури свідчить що в прокуратурі Миргорода панує принцип: тут Бог я, а не закон. І плювати нам на документи.
Але ж у Конституції записано, що кожен громадянин має право на звернення, коли порушуються його права. А посадові особи чи відповідний орган зобов’язані поновити порушені права. У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратура посилається на рішення судів. Але ж ще до рішення судів я звертався у прокуратуру відносно надання в суд адміністрацією школи підроблених документів, просив вияснити причини таких підробок. А рішення суду й не могли бути іншими при таких підробках документів та їх вилученні із справи.
Частково виконав навіть роботу працівників прокуратури: зібрав і надав у прокуратури документи, що підтверджували факти підробок.
Якщо слідчий уважно вивчав матеріали справи (як стверджується у останній постанові) то знає, що від письмового пояснення Марченка директор відмовився, письмового подання в профком про дачу згоди на звільнення Марченка не робив. У справі воно відсутнє (хіба що заднім числом за порадою слідчого чи когось іншого його сфальсифікують). Проводилося таємне голосування. Але лічильна комісія не створювалася, протокол не вівся. У справі він відсутній, як і відсутні бюлетені таємного голосування. Тому будь-який юрист, навіть побіжно ознайомлений з процедурою звільнення, однозначно скаже – звільнення проведено із порушенням закону. До того ж у справі є заява голови КТС школи, в які стверджується, що на свідків по справі директор школи чинив тиск. Від розгляду пояснення іншого працівника школи про тиск на свідків збоку директора школи № 9 у прокуратурі просто відмовилися.
Спілкуючись із слідчим, я зрозумів його логіку: людина, з якої знущалися, нікуди не повинна звертатися. Це нічого не дасть. В кращому випадку–вб’ють. Людина повинна або покінчити життя самогубством, або вчинити самосуд над порушником закону. А потім би прокуратура своє слово сказала…
А Миргородський прокурор Передерій А.А. заявив: я що? Із за-вас повинен посадити суддю?
Але ж все це – прояви ідеології фашизму, яку культивують у Миргородській міжрайпрокуратурі.
Дійшло до того, що при отриманні від мене пояснень слідчий прокуратури відмовився письмово фіксувати здійснення огляду наданих мною документів-оригіналів, що стосувалися суті відмовного матеріалу.
І до цього часу Миргородська міжрайпрокуратура не виконала рішення Великобагачанського районного суду від 15 січня 2004 р. відносно проведення додаткової перевірки по відмовному матеріалу. Чому? Відповідь очевидна: документи за цей час можна знищити, а людина помре чи її вб’ють - і кінці у воду. А нема людини – немає проблеми. В певній мірі це підтверджує і остання Постанова слідчого».

Логін:
Пароль:
запам'ятати