До продуктового магазину у п’ятницю ввечері зійшлися три десятки зачепилян. І невдовзі сільський голова Михайло Заріцький розпочав сходку. Він спочатку коротко розповів про причини її скликання.
— Як ви знаєте, у нас два об’єкти, які найбільше не дають нам жити, — почав Михайло Андрійович, — Це відстійники «Полтававодоканалу» та ветсанзавод. На відстійниках цього року знову сталася пожежа. Горіли відходи олійного виробництва, які зливають в одну з карт. Хто запалив — так і не знайшли.
Горіли відстійники довго і чорний дим та неприємний запах несло аж до Нових Санжар. Та, як з’ясувалось, джерелом «пахощів» були не лише відстійники.
— До мене зателефонував старший руденківський лісничий Юрій Колодяжний і повідомив, що із сторони ветсанзаводу теж іде дим із досить-таки неприємним запахом, — продовжив Михайло Заріцький. — Начебто просто на території заводу, який фактично є непрацюючим, спалюють кістки. Я іще раніше звертався з цього приводу до колишнього голови РДА Миколи Долини. Він направляв на перевірку працівників ветслужби, але тоді ніяких кісток на території заводу не знайшли.
Дізнавшись, що на заводі знову спалюють кістки, Михайло Заріцький вирушив до нього разом із працівниками міліції, яких очолював начальник райвідділу Сергій Махно. Над парканом заводу дійсно здіймався сизуватий димок із неприємним запахом. На території знайшли лише чергову, яка підтвердила, що кістки дійсно возять, спалюють їх, отримують із них добриво, яке потім продають. Міліціонери пообіцяли сільському голові розібратись у ситуації, а сам Михайло Заріцький звернувся вже до теперішнього голови РДА Сергія Шовкопляса. Той пообіцяв передати питання у відання одного із своїх заступників. Мовляв, той створить комісію, яка в усьому розбереться. Але минув місяць, а ніякої комісії ніхто так і не скликав. Тим часом на заводі продовжували спалювати кістки, закурюючи Зачепилівку ядучим димом.
— Та цей запах вже і Санжари відчули, — емоційно додала одна із присутніх на сходці, — Люди задихаються, а не розуміють — від чого!
— А ми ж і раньше чули, що воно воняє, так не знали — звідкіля вітер віє, — додала інша місцева жителька.
— Я не знаю, чим треба обливати кістки, щоб вони згоріли, — сказав Михайло Заріцький, — Але знайомі хіміки говорять, що це має бути речовина типу напалму. Крематорій, одним словом! Ті кістки повинні виварювати у спеціальних котлах, потім подрібнювати, а не палити просто на подвір’ї! Коли я там був, той запах нагадав мені армію і хлорпікрин, який використовують для навчань у протигазах. Запашок ще той! Вони там собі палять, а ми тут дихаємо!
Зрозумівши, що скликання комісії доведеться чекати довго, Михайло Заріцький і вирішив скликати сходку, зібрати підписи жителів Зачепилівки, щоб потім з офіційним листом від сесії сільської ради знову звернутися до голови РДА Сергія Шовкопляса. Можливо, йому вдасться з'ясувати: що, як і по якому праву спалюють на недіючому заводі? Під цим листом погодилися підписатися всі присутні на сходці. Крім цього, свій підпис під ним зможе поставити кожен бажаючий зачепилянин — запевнив Михайло Заріцький.
Аби переконати журналіста, що історія із спаленням кісток — не вигадка, сільський голова запропонував звозити його на екскурсію до ветсанзаводу. Коло в’їзду на територію «екскурсантів» зустрів черговий, який виявився досить балакучим і за п’ять хвилин розповів гостям багато цікавого.
— Останній раз палили… поза того тижня, — повідомив чоловік, — А возять кістки двічі на тиждень. Потім палять. Ні, нічим не обливають. Обкладають скатами і воно горить за милу душу! Та я вам точно кажу!
Поговоривши із черговим, журналіст і сільський голова вдали, що збираються їхати. А самі, тим часом, підійшли до об’єкту збоку. Але зазирнути досередини подвір’я заважав двометровий бетонний паркан. І для того, щоб зробити кілька знімків, журналісту довелося лізти на дерево, звідки легко вдалося сфотографувати величеньку купу ще «свіжих», напевно коров’ячих, хребтів, які лежали просто посеред двору. Запах від них ішов іще той. Поруч із свіжими кістками виднілася і купа недопаленої і не доведеної до «робочого» вигляду кісткової продукції. Сумнівів не залишилося: завод дійсно працює. Хоч і в досить дивний спосіб…
Після завершення своєрідної екскурсії Михайло Заріцький запевнив журналіста, що вже цього тижня лист із підписами жителів Зачепилівки потрапить до Сергія Шовкопляса. Сільський голова підкреслив, що вірить у швидке реагування голови РДА і сподівається, що звернення у вищі інстанції вже не знадобляться. Тобто, необхідну комісію таки створять, завод перевірять, а зачепилян перестануть труїти.
