Зміїна гора
Майже кожному жителю Кобеляччини доводилося чути про красиве заповідне місце під назвою Зміїна гора. Однак не всім вдалося його відвідати.
— У минулому році ми відвідали Зміїну гору під час дводенного походу на велосипедах. — розповідає директор Кобеляцької станції юних туристів Володимир Яловега, який неодноразово побував з гуртківцями у цих місцях. — Проте, для цього спочатку взяли дозвіл у директора регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», на території якого знаходиться Зміїна гора, та рухались за спеціальним туристичним маршрутом.
Відстань від Кобеляк до її місцезнаходження становить близько 38 кілометрів. Але автомобілями під’їжджати до цієї гори категорично заборонено, тому що вона знаходиться у заповідній зоні ландшафтного парку.
— Самочинне відвідування даної території є протиправним, — розповідає директор РЛП «Нижньоворсклянський» Віктор Попельнюх. — Зміїна гора входить в екологічний маршрут, який ми розробили. Там заборонено палити вогнища і ставити намети.
За словами Віктора Васильовича, назва «Зміїна» виникла в період створення Дніпродзержинського водосховища — у 60‑ті роки. На той час усі плазуни, що мешкали в долині Ворскли, перемістилися на схили гори. Тому в ті роки щільність плазунів на схилах була досить висока. Назва залишилася до сьогодні, однак нині їх чисельність стабілізувалась. Тому боятися зустріти на Зміїній горі велику кількість гадюк не варто.
Для того, щоб відвідати Зміїну гору на законних підставах, кобелячани та гості району можуть звернутися за телефоном (066)447–71–99. Ми організуємо екскурсію за туристичним маршрутом, можемо надати послуги ночівлі на базі парку.
Розцінки на послуги затверджені на сесії райради. Ночівля у літніх будиночках коштує 10 гривень для дітей та 15 гривень для дорослих. Екскурсія за туристичним маршрутом коштує від 5 до 9 гривень (в залежності від кількості туристів) з групи дітей та відповідно 10 –14 гривень — з дорослих.
Драбинівка
Урочище Драбинівка ще 20 років тому набуло статусу пам’ятки природи місцевого значення. А через кілька років після цього за урочищем закріплено статус ботанічного заказника місцевого значення на площі 55 гектарів.
Село Драбинівка зникло з мапи тоді, коли у ньому померла остання жителька. Нині заказник використовується для проведення екскурсій та дослідницької роботи. Навесні на схилах заказника можна побачити чимало рідкісних первоцвітів. Численні популяції рослин занесені до Червоної книги, тому рекомендуємо милуватися цією красою, у жодному разі не шкодячи їй.
Музей-садиба Олеся Гончара
Хто не відвідав літературно-меморіального музею-садиби видатного письменника, той, без сумніву, багато втратив. До садиби Олеся Терентійовича (що в селі Суха) приїжджають з усієї України (на фото).
«У хаті, де виростав Олесь Гончар, ми відчули могутню силу його українського духу. Хай ніколи не заросте стежка до цієї славної хати». Іван Драч. — надруковано у путівнику «Хата, де виростав Олесь Гончар» (упорядник Тетяна Бондаревська). — Меморіальна частина музею розташована в кімнаті, у якій господарі виконували буденну роботу, їли, спали. Зараз у ній знаходяться сімейні реліквії».
* * *
На території району знаходяться ще п’ять ландшафтних заказників, два гідрологічних та заповідне урочище Шкурине. А також історичний шлях відступу до Дніпра короля Карла ХІІ і козаків гетьмана Івана Мазепи, місце бою біля Перевалочної. Це далеко не весь список заповідних та історичних місць Кобеляччини. А що з перерахованого вам довелося побачити на власні очі?
