Наталія Гомля: «Нам є чим гордитися!»

Напередодні Дня працівника соціальної сфери наш кореспондент зустрівся із начальником управління праці та соціального захисту населення в Новосанжарському районі Наталією Гомлею.
— Наталія Григорівна, яким був цей рік, якщо рахувати від минулого професійного свята, для вашої установи і для вас особисто, як керівника?
— Цей рік, якщо висловлюватися коротко, і для мене, і для управління був робочим. І можна констатувати не без гордості, що протягом цього року ми запровадили багато нового. Найголовніше наше досягнення — це впровадження єдиної технології прийому громадян. Це дозволить нашим працівникам обслуговувати одержувачів допомоги більш комплексно та професійно. Єдина технологія значно скорочує паперову тяганину і усуває для відвідувача необхідність ходити по кабінетах у пошуках потрібного керівника відділу. Всі питання вирішуються вже у приймальні громадян. Перед запровадженням єдиної системи ми зробили ремонт необхідних для цього приміщень за кошти Світового банку. Завдяки підвищенню ефективності роботи з початку року нами було призначено 2027 соціальних допомог на суму 10,7 млн. грн.
Також цього року нам вдалося відкрити нове віддалене робоче місце у селі Маячка. Це дало змогу жителям Шедіївської та Лівенської сільських рад без затрат часу та коштів здати документи на призначення тієї чи іншої допомоги.
— Досягнення — це, звичайно, добре. А з якими проблемами доводиться стикатися у своїй роботі? І як їх вирішувати?
— Я прихильниця такої позиції — коли питання врешті-решт успішно вирішується, то це не є проблема. Головне, підходити до його розв’язання без зайвих емоцій. Часто проблемою є невідповідності у нашому чинному законодавстві. Тоді виникають неприємні ситуації. Людина приходить до нас і по закону вимагає виплати тієї чи іншої допомоги, а виявляється, що закон є, але фінансово він ніяк з боку держави не підкріплений. Тоді доводиться консультувати людину, пояснювати їй, що це не наше небажання заважає нам оформити їй допомогу. Головне в такій ситуації — проявити до людини максимум уваги і відповісти на всі її запитання. Проблемою можна було б назвати і не таку велику зарплатню держслужбовців. Все ж таки робота з людьми має гідно оцінюватися.
— Aле і за невелику зарплатню люди у вас працюють і, за вашими словами, досить непогано. Кого б з них ви могли назвати кращими?
— Безперечно, я рада, що у мене є команда, на яку завжди можна покластися. Це — мій заступник Микола Плахотнік, начальники відділів Ірина Стогній, Елеонора Віхтенко, Юлія Гуренко, Петро Керчатий, головний спеціаліст Жанна Клименко. Серед працівників територіального центру — це Володимир Петрук, соцпрацівники Наталія Борисенко, Любов Скалозуб, Любов Мостова, Світлана Побережник, Тамара Ганчарук, Ніна Криворучко. Можу сказати не без гордості, що ми про своїх людей турбуємося. Цього року абсолютно усіх шістдесят соцпрацівників забезпечили новими велосипедами, куртками, халатами, взуттям. Адже вони кожного дня йдуть до людей, щоб допомогти їм своєю роботою, або просто зігріти теплом свого серця.
— Наостанок хотілося б поцікавитися вашими задумами та планами на майбутнє.
— Задуми є, але за нинішньої економічної ситуації загадувати далеко вперед досить важко. Тому що кожен задум має бути підкріплений фінансово, інакше все залишиться на рівні пустих розмов. Ми плануємо, наприклад, запровадити у нас проект «Соціальне таксі». Продовжимо займатись інформаційною та консультативною діяльністю. Звичайно, хотілося б і плідної співпраці із представниками різних гілок районної влади. Адже робота, яку ми робимо, необхідна тим, про кого влада має турбуватися щодня — населенню Новосанжарського району.

Логін:
Пароль:
запам'ятати