Читайте також:
За рік подружжя Дмитра та Ольги Корсунів із Машівки скинуло 74 кілограми на двох
Із Дімою спілкуюся по роботі, тому попервах частенько перепитувала, чи не захворів бува, що худне на очах. На те чоловік відповідав із посмішкою: «Я навпаки видужувати став». А Олю, яку побачила недавно, взагалі не впізнала: від пишнотілої жіночки і сліду не залишилося. Це була красива дівчина із стрункою фігурою.
У їхньому домі ваги зараз чи не найголовніший предмет. Кожен ранок Діма з Олею починають із зважування.
— Якби мені хто сказав раніше, що я зможу проявити таку силу волі — не повірив би, — ділиться думками чоловік. — Сила волі і бажання — це дві складові, без яких нічого в житті не досягнеш.
— Чому вирішили схуднути?
— Здоров’я придавило, — відповідає Діма. — Ледве викарабкався з гіпертонічного кризу. Лікарі сказали: «Або скидай зайві кілограми, або з-під крапельниці не вилазитимеш». А що ж робити? Вирішив спробувати. Почав першим, а через два тижні приєдналася і дружина.
— Важко було?
— Важко? Це не те слово! Перші два місяці думав, що «криша поїде». Їсти хотілося так, що аж у очах темніло. Але сказав: «Все. Баста. Терпи, Діма, терпи». І що найстрашніше — перші два місяці не було зовсім ніяких здвигів. Ну ні на кілограм не схуд. Перші результати побачив аж через три місяці — мінус 2 кілограми, наступного — ще мінус шість. А через півроку скинув 11 кілограмів! Оце була та межа, після якої стало легше. Вже майже не хотілося їсти. Організм звик до мінімальних порцій і більше визначеної норми не просив. І, головне, я відчув себе набагато здоровішим. Раніше як було: часто і в 12 ночі грюкав дверцятами холодильника, дуже любив пиво з рибкою та й від алкоголю не відмовлявся. Їв і пив, як кажуть, відрами. Ось уже два роки, як ні пива, ні алкогольних напоїв не вживаю взагалі.
— Дімі було легше, — приєднується до розмови Оля. — Не треба біля плити стояти, дітей годувати. А для мене це була справжня каторга. Насипаєш дітям вечеряти, все гаряченьке, смачне, пахне, аж голова паморочиться. Сини одне з поперед одного просять поїсти з ними. А ти береш чашку з несолодким чаєм і знаєш, що ото твоя вечеря. Головне, витримати, не зірватися. Той, хто думає, що оце сьогодні поїсть, а завтра сяде на дієту — ніколи не доб’ється бажаного результату.
— У чому полягає ваша система схуднення?
— Ми з Олею назвали нашу систему «Нормоване харчування», — відповідає Діма. — Тобто, можна їсти все, тільки потрошку. Правда, зовсім відмовилися від хліба, п’ємо тільки зелений чай без цукру. Вареники чи пельмені можемо дозволити собі раз у 2-3 тижні, зовсім небагато і то тільки до обіду. Після шести вечора теж нічого вже не їмо.
— А який у вас режим дня? Коли снідаєте, обідаєте? Що їсте взагалі?
— У пів п’ятого ранку я вже бігаю на стадіоні, — говорить чоловік. — Чотири кілометри — це норма. Снідаю в шість. Їм усе, що є. Наприклад, що залишилося від дитячої вечері: суп, значить, суп. Каша, то й каша. Тільки з’їдаю небагато. У сім годин вже на базарі. Головне, що снідати і обідати треба в один час. Якщо раніше за обід з’їдав півхлібини, 3-4 ополоники борщу, повну миску каші з кількома котлетами та салатом і запивав це все літром молока, то зараз обідаю неповним черпачком борщу чи супу, двома ложками каші і це в прямому значенні цього слова і не завжди можу дозволити собі котлету. Запиваю, зазвичай, зеленим чаєм із печенням чи цукеркою. Тобто, їм як і раніше, тільки в малій кількості. До шести годин вечора ще щось перекусив — і все.
— А в мене вранці своя зарядка, — сміється жінка. — Сніданок зготувати, хлопців зібрати: меншого в садочок, старшого — до школи. І на пів восьмого треба добігти на компресорський автобус.
— Олю, а як тобі вдалося так схуднути?
— Завдячуючи чоловіку, — дивиться з ніжністю на Діму. — Вирішила його підтримати та й зі своєю повнотою щось треба було робити, — посміхається жінка. — Знаєте, важко постійно обмежувати себе в їжі. Хоча все пережите, того варте. Результатом дуже задоволена. Раніше хотілося усі дзеркала в хаті побити, а зараз частенько в них заглядаю. Звичайно ж, у їжі контролюю себе на кожному кроці. На компресорній обідаємо в їдальні. Беру неповну порцію першої або другої страви. Нічого зайвого з’їсти собі не дозволю. Хоча зараз уже й не хочеться. Як трішки перебереш лишнього — відразу з’являється важкість у шлунку, дискомфорт. Організм уже знає, скільки йому треба. Розтяжок і складок, спасибі Богу, не залишилося, шкіра втяглася, стала пружною. А весь одяг, у якому ходила раніше, відвезла мамі, дещо перешила.
— А як же бути, коли запрошують у гості?
— Ідемо обов’язково, — сміються обоє. — Випивку нам уже давно не пропонують. А з їжі накладаємо в тарілку всього зовсім потрошку і ото на цілий вечір.
— Мабуть, у вас часто запитують про рецепт схуднення?
— Дуже часто. Та коли починаємо розповідати що і як, махають рукою і кажуть, що так не зможуть. Воно і, правда, важко. Випробування сили волі по повній програмі. Багато хто не вірить, що так можна схуднути, тільки обмежуючи себе в їжі. Кажуть, то ви якісь таблетки п’єте. Ага, кажу, таблетки, — сміється Діма. — У нас дома є дві таблетки, тільки встигай їм купувати. Дітей у їжі не контролюємо. Їдять скільки хочуть і коли хочуть. Навіть перед сном.
— Чи краще почуваєте себе зараз?
— Навіть не можна порівняти, — кажуть чи не в один голос. — Раніше я щодня випивав жменю таблеток, — говорить Діма. — Зараз забув, які вони є. Ноги перестали боліти, тиск нормалізувався та й почуваю себе набагато здоровіше.
— Звичайно ж, зняти з себе майже сорок кілограмів — це не жарт, — каже Оля. — Раніше дуже мучили камені в жовчному, часто були приступи. Зараз мене нічого не турбує. Легко, гарно, комфортно, — сміється жінка.
— І надалі плануєте худнути?
— Можливо, я ще кілька кілограмів скину, — каже Діма. — А Олі вже досить, — сміється. — Бо що занадто, то нездорово…
29 червня 2010, 14:59 | Машівка | Суспільство
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
