Житель Бережнівки Ігор Касян навесні вирішив зробити добудову до своєї хати. А тепер збирається судитися з будівельниками.
«Чи мені пороблено, чи шо воно таке? У цьому році одна проблема за іншою, — помітно хвилюючись розповідає Ігор Касян. — Рішив построїтися на свою голову. Краще б із сім’єю на море з’їздив».
Навесні поточного року Ігор надумав розпочати будівництво. Він жив у старенькій хаті в Бережнівці. І в один не надто прекрасний (як пізніше виявилось) момент вирішив збільшити її площу. Простіше кажучи — добудувати веранду. Сім’я у Касяна величенька — дорослі і троє дітей, і в хаті їм було дещо тіснувато. На той момент Касян мав 20 тисяч заощаджень, таку ж суму обіцяли виділити батьки. Чоловік вирішив, що для добудови веранди цього цілком вистачить. Залишилось знайти того, хто це зробить. Шукав потенційний забудовник недовго. Його вибір був зроблений на користь Володимира Варнавського, приватного підприємця з Кобеляк. Касян уже мав справу з цим бізнесменом, коли вставляв двері у хату. «Двері обійшлись мені дорогувато, — згадує чоловік. — Могли мені їх вставити і дешевше. Та все одно, я вирішив наймати Варнавського. Дивлюсь, грамотний чоловік, обіцяє зробити все — від фундаменту і до даху». Сказано — зроблено. У квітні чоловіки домовились і потиснули один одному руки. Як це зазвичай робиться у провінції, бізнесмен попросив у замовника завдаток. І немалий — 20 тисяч гривень. За ці кошти він мав придбати будівельні матеріали і розпочати роботу. Склали вони і щось на зразок договору. І домовились, що будівництво веранди розпочнеться 7 квітня, а через п’ять місяців роботи будуть закінчені».
Закінчилась весна, минуло літо, а веранду ніхто так і не почав будувати. У серпні Касян і Варнавський знову зустрілися. І останній попросив ще 20 тисяч гривень. Касян дав. Урешті-решт у вересні роботи розпочалися. Був залитий фундамент, зведені стіни, покладений шифер на дах, вставлені вікна. Водночас підприємець повідомив свого клієнта, що для завершення робіт доведеться ще доплатити. Орієнтовно — двадцять тисяч гривень. І ось тут між Касяном і Варнавським виник конфлікт. Забудовник відмовився платити. І, в кінці-кінців навіть вигнав робітників Варнавського з двору.
На думку Ігоря Касяна, Варнавський завищив вартість будівельних матеріалів. Чоловік стверджує: «Вікна він мені поставив найдешевші. Але оцінив їх у півтори тисячі. А я в Кобеляках бачив такі самі за вісімсот гривень». Має він претензії і до якості вже виконаних робіт. Розпрощавшись із будівельниками, Касян залишився фактично без даху над головою. Докласти шифер на його хаті підрядники не встигли. Забудовник швиденько найняв іншу бригаду, яка зголосилась працювати за нижчу ціну. Із Варнавським Касян вирішив судитися. Він навіть написав заяву в міліцію, вважаючи себе жертвою шахрайства. Але у порушенні кримінальної справи йому відмовили. Правоохоронці не вбачають у діях підприємця Варнавського шахрайських дій. Тому свою правоту Касян буде доводити, звернувшись до суду з цивільним позовом. Для себе він висновок зробив. Каже: «Тепер без нормального договору ні з ким справу не матиму. І напишіть про це в газеті, щоб й інші знали, а то будуватимуть їм веранду за 60 тисяч».
Буквально наступного дня до редакції звернувся інший персонаж цієї історії — Володимир Варнавський. Цікаво, що на той момент ми ще не встигли з ним зв’язатися. Володимир Михайлович сам якимось чином дізнався про візити журналіста «ЕХО» до Касяна. Розповісти про секрет своєї поінформованості, підприємець відмовився. Сказав лише: «Це ж Кобеляки. Хтось на мосту через Ворсклу чхне, а через годину на іншому кінці міста про це знатимуть».
Сам Володимир Варнавський вважає, що в історії з будівництвом веранди для Ігоря Касяна він нічого не порушував. Навпаки — саме замовник повів себе не зовсім порядно. Варнавський заявив: «У нього якісь свої фінансові проблеми виникли. От він вирішив на мені відігратися, щоб я йому безкоштовно будував». Як аргумент на свою користь, бізнесмен продемонстрував документ, котрий назвав договором. Хоча вважати ті кілька папірців юридичною угодою дуже важко. Там є дата — 7 квітня 2012 року і перелік будматеріалів з цінами на них. Є й інформація про те, що Касян давав Варнавському гроші. Про це свідчить підпис забудовника. І все. Немає ні дати закінчення робіт, ні, тим більше, якоїсь відповідальності сторін за порушення угоди.
Продемонструвавши ці, з дозволу сказати, документи, Володимир Михайлович вчергове заявив, що ніякої провини перед замовником не відчуває. А потім, прощаючись, попрохав: «Ви не пишіть про це, почекайте трішки. Воно за два тижні уладиться». Що саме мав на увазі Варнавський під загадковим формулюванням «все уладиться» — так і залишилось таємницею. Він не зв’язувався з Касяном ні через два тижні, ні через місяць.
За роз’ясненням ми звернулись до Ігоря Жорняка, працівника Державної служби захисту прав споживачів. Ігор Олександрович одразу наголосив, що важко коментувати ситуацію без якихось документів, тим більше, звернення від когось з учасників конфліктної ситуації. Тому він не взявся стверджувати, хто правий, а хто винний в історії зі злощасною верандою. Фахівець сказав: «Однозначно зрозуміло, що в даному випадку споживач і виконавець не утруднювали себе складанням хоча б елементарного договору.
Люди вчергове намагаються наступити на старі граблі. Без договору угоди чи інших подібних документів, шанси будь-кого з учасників конфлікту довести свою правоту в суді стрімко наближаються до нуля». Жорняк зазначив, що, складаючи договір, потрібно обов’язково вказувати термін виконання робіт, їх вартість, а також відповідальність сторін. Якщо цього не робити, то веранди можуть коштувати і 100 тисяч гривень.
