У понеділок у Деменках відбулась чергова сходка, на якій селяни знову говорили про наболілу для них тему — розорювання місцевих сінокосів і пасовищ.
Своєрідним девізом сходки стала знаменита фраза Володимира Леніна про те, що низи не хочуть жити по-старому, а верхи не можуть управляти. За словами вождя світового пролетаріату, така ситуація є однією з ознак майбутньої революції. Безумовно, революція в Деменках, як і у всій сьогоднішній Україні, практично неможлива. Адже зараз відсутні інші важливі складові революційної ситуації: більшість населення ще не дійшли до крайньої межу зубожіння, а головне — немає рушійної сили, котра підніме народ на барикади. Хто поведе за собою людей? Петро Симоненко з своєю партією? Це навіть не смішно: уявити Петра Миколайовича в дорогому костюмі і з молодою жінкою під кулями й гумовими палицями. Про це, про відсутність в Україні політичних сил, які дійсно прагнуть захистити інтереси найбідніших верств населення, до речі, теж згадували на деменківській сходці.
Зібрання було призначене на дев’яту ранку. Люди зійшлися вчасно. Їх прибуло близько півсотні. Селяни розмістилися у холоднючому клубі. А на вулиці, поряд із будівлею, можна було спостерігати дуже символічну картину. На східцях біля клубу, поряд з деревами, у кущах лежали і стояли десятки велосипедів. Саме цей вид транспорту є основним засобом пересування в українських селах на зразок Деменок. Двоє, певно більш заможних селян, приїхали на потужніших транспортних засобах. Один — на мотоциклі «Урал», інший — на старезному «Москвичі». А наступного дня деменківське питання розглядали вже депутати кобеляцької райради. Серед них прибулих на велосипедах ніхто не помітив.
Фермер вела себе надто агресивно
Обравши керівні органи сходки, слово надали сільському голові Володимиру Скляренку. Він ще раз нагадав землякам передісторію вже знаменитої деменківської «битви за луки». Кілька місяців тому у Вільховатську сільраду приїхала Марина Слюсар, потенційний фермер, яка висловила бажання орендувати вісімдесят гектарів землі. На цій площі деменківські селяни звикли десятиліттями випасати свою худобу. Фермер попрохала дати їй викопіровку на дану ділянку. Їй відмовили. За словами Скляренка, фермер вела себе надто агресивно. Він відзначив: «Хряпала дверима так, що штукатурка сипалась». Та, безумовно, не стиль поведінки став основною причиною для відмови. Скляренко сказав, що прагнув зберегти цю землю під сінокоси і пасовища. Та, зрештою, необхідні документи з сільради фермер отримала. Хто їй у цьому допоміг, які додаткові важелі впливу були задіяні — сільський голова не розповів. Далі він висловив припущення, що депутати райради затвердять грошову оцінку землі, яку прагне взяти Марина Слюсар. Далі вона оформить інші папери і на законних підставах приступить до обробітку ґрунту. Сільський урядник, крім того, нагадав, що за неофіційною інформацією, у районі є по меншій мірі два претенденти на деменківські луки. І запропонував селянам напрацювати якийсь порядок дій, щоб вони взагалі не залишились без пасовищ. Володимир Скляренко оприлюднив свій варіант. Він заключається в тому, щоб спільно визначити площі, найбільш придатні для сінокосів і пасовищ. Потім написати заяви на оренду цієї землі. І таким чином «застовбивши» її, не допустити передачі цих наділів фермерам. Голова зазначив, що за оренду цієї землі доведеться платити набагато більше, аніж селяни звикли. Він підкреслив: «Отой метод коли всі здавали по тридцять гривень за оренду луків, несли ті гроші в банк, якось там легалізували, зараз є незаконним. Це порушення антикорупційного законодавства».
Дайте нам роботу, тоді забирайте і луки, і корів
У клубі було страшенно холодно. Але емоції після виступу сільського голови завирували, ніби вода у чайнику закипіла. Таки наболіло людям. Володимира Скляренка почали обвинувачувати у «гріхах», до яких він не має жодного відношення. Навіть у тому, що землю за межами села роздає не він, а райдержадміністрація.
Як завжди емоційно виступила Тетяна Дашко. Вона розповіла, що деменківською проблемою цікавляться жителі не лише Кобеляцького району, а навіть Царичанського. Адже розуміють, що й вони можуть залишитися без сінокосів та пасовищ. Жінку, за її словами, дуже обурила позиція депутатів райради. Вона вважає, що вони не переймаються проблемами незаможних селян, оскільки самі є великими землевласниками. У залі залунали вигуки: «Та вони там усі однакові: і «регіони» і «бютівці», і «яценюки»!». Коли Дашко згадала про те, як голова райради Юрій Тагадюк зауважив про необхідність платити за використання луків, люди закричали: «Скоро й за воздух платити заставлять!».
Ольга Андрушко у своєму виступі не погодилась із словами сільського голови про те, що оренду луків потрібно повністю узаконювати. Тому що в результаті різко зросте розмір орендної плати. Вона заявила: «Ми дзвонили у сільради. Там сказали, що платять, як і раніше — по 20-30 гривень. Збирають гроші і несуть у банк».
А своєрідним підсумком «гарячої» дискусії стала репліка, яка пролунала з залу: «Дайте нам роботу в селі, тоді забирайте і луки, і корів».
Селяни «застовбили» майже 600 гектарів
Урешті-решт, пристрасті вгамувались. І стало зрозуміло, що потрібно приймати якесь рішення, котре б убезпечило жителів Деменок від остаточної втрати сінокосів і пасовищ. Виявилось, що ніяких конструктивних і реальних пропозицій, крім тієї, що висловив сільський голова, у присутніх немає. І тоді почали рахувати земельні ділянки, придатні для сінокосів і пасовищ. Нарахували більше чим 600 гектарів і вирішили, що цього для Деменок достатньо. Люди одразу ж почали писати заяву на цю землю.
Наступного дня Володимир Скляренко повіз ці заяви в райдержадміністрацію. А потім повідомив «ЕХО», що знайшов розуміння ситуації у голови РДА Анатолія Таранушича. І сподівається, що на цьому деменківська проблема буде вирішена.
Ми ж поцікавилися точкою зору на це питання незалежних експертів. Одразу скажемо, що такі в районі є, але вони люди залежні і погодились коментувати лише за умови анонімності. Ось що вони розповіли.
По-перше. Механізм, який дозволить фермеру змінити цільове використання землі, дійсно існує. І через три-чотири місяці вчорашні луки можуть стати ріллею. Але самостійно зробити це фермер не зможе. Добро на подібні зміни надає виключно райдержадміністрація.
По-друге. Чимало сільських рад, дійсно, збирають гроші за оренду лук по-старому. Але це незаконно, як і стверджував Володимир Скляренко. Експерт сказав: «Усі про це знають і закривають очі на ситуацію. Але це — до першої перевірки. Так що Скляренко правду людям говорив».
По-третє. Експерт зазначив, що райдержадміністрація могла б віддати фермерам ті ділянки луків, котрі почали заростати маслинами і чагарниками. Інше питання — чи погодився б хтось взяти землю, у яку потрібно багато вкладати.
